До уваги користувачів пропонуємо електронну копію видання Агостіно Маскарді «Прози вольгаре» (1646 р.) з фонду відділу документів іноземними мовами. Публікація приурочена до 430-річчя від дня народження автора.
Агостіно Маскарді (італ. Agostino Mascardi (1590-1640)) – італійський учений та історик, був єзуїтом до 1617 року, коли його виключили з ордену. Здобув освіту в єзуїтській школі, в якій методика вивчення наук була основана на гуманістичних традиціях. В юності почав писати вірші, у 1622 р. вийшли його чотири книги на латинській мові «Суміші» («Silvae»).
Маскарді служив при дворі освічених правителів, таких як кардинали Алессандро д'Есте і Мауріціо Савойський, при папі Урбані VIII, був обраний професором Ла Сапієнца (Sapienza University of Rome – один з найпрестижніших університетів Італії) з 1628 по 1638 рр..
Типовий прихильник академічної літератури першої половини XVII ст., він мав неспокійний, непримиренний і мстивий характер, з дуже неспокійним життям.
Справжній інтелектуал свого часу, славився красномовством та ерудицією. Людина, що постійно розмірковувала над соціальними і культурними проблемами і прагнула втілити результати цих роздумів у слові. У письменника багато творів, створених у зв'язку з певними життєвими або історичними обставинами.
Автор латинських та простомовних молитов, літературно-критичної прози, віршів та історичних творів: «Polyanthea», «Silvae», поетичні твори в 4-х кн., 1622; «Prose volgari», 1625; «Discorsi morali sulla tavola di Cebete tebano», 1627; «La congiura del conte Giovanni Luigi Fieschi», 1629; «Ethicae prolusiones», 1639; «Dell'arte istorica», в п'яти книгах, 1636.
Вольгаре (італ. Lingua volgare italiana – «Простонародна мова Італії») – загальне позначення старовинних італійських діалектів Апеннінського півострова і Сицилії, поширених в народній і професійній мовленнях Середніх віків і (частково) Відродження.
Збірник «Проза вольгаре», вперше виданий в 1625 р. у Венеції, складається з десяти речей і сорока виступів, написаних у різний час і присвячених різним темам: від панегіриків і некрологів до теоретичних міркувань і аналізу різних жанрів, наприклад, «Про комедії», «Про єдність драматичного сюжету». Уже в період творчого становлення молодий літератор сформулював для себе поняття «розуму» і «поетичної досконалості», які відігравали важливу роль в його естетичних поглядах.
Перший виступ з «Прози вольгаре» написаний на смерть Вірджинії де Медічі д'Есте, герцогині Моденської.