ДЯКУЄМО ВОЇНАМ, ЯКІ ЗАХИЩАЮТЬ КРАЇНУ!
26.04.2024
Відділом обслуговування користувачів підготовлено віртуальну книжкову виставку «Старовинні міста України. Переяслав»
Українські землі заселені з найдавніших часів. В епоху палеоліту, при освоєнні греками Північного Причорномор'я, а також в середньовіччі на них вирувало життя. Тут кожна місцевість має свої легенди та є свідком героїчних та славетних подій, які творили долю нашої країни. Найбільш цінними в історичному плані є найстаріші міста України, які існують вже багато століть. Їх населяли древні племена, засновували князі, розбудовували шляхтичі, відвойовували козацькі війська, утверджували незалежність новітні політичні діячі.
Перші гради з´явились наприкінці V— у першій половині VI ст. Протягом наступних століть ці гради активно розбудовувались та переросли у великі міста. "Повість минулих літ" нараховує на Русі в IX—Х ст. 20 міст, таких як Київ, Чернігів, Переяслав, Любеч, Вишгород. У Х ст. літописи згадують 32 міста, в XI ст.— близько 60, а в XIII ст. їх нараховувалося вже майже 300.
Міста Південної Русі були зосереджені в Середньому Подніпров'ї, поблизу стольного града Києва. Чимало міст виросло в західному регіоні, в Галицькій і Волинській землях. Найголовніші з них займали велику площу, з населенням до декількох десятків тисяч, та відігравали роль адміністративних, соціально-економічних, та культурних центрів країни.
Багато старовинних міст збереглись до нашого часу й приваблюють тисячі туристів своєю неповторною красою, чудовими об'єктами архітектури та будівництва, музеями, старовинними, історичними пам'ятками – замками, фортецями, храмами, церквами, парками тощо. Тут кожен куточок «дихає історією».
Ця виставка присвячена одному з найдавніших міст України – Переяславу.
Переяслав
Кожне українське місто прекрасне й унікальне по-своєму. Однак трапляються міста, події в яких назавжди змінили хід історії. Вони служили резиденціями королів і гетьманів, були місцем битв і підписання договорів.
Одним с таких міст, безумовно, є Переяслав – одне з найдавніших міст Київської Русі, відоме також як місце Переяславської ради, де в 1654 році було прийнято рішення про приєднання українських земель до Росії.
За археологічними даними перше поселення з’являється тут в кінці X століття. В літописі місто вперше згадується під 907 роком у зв'язку з мирним договором між київським князем Олегом і Візантією, хоча багато хто вважає цю згадку недостовірною через брак археологічних та письменних доказів. Найімовірніше місто було засноване в кінці X ст.
Першим переяславським містобудівником був Володимир Великий, який облаштував у місті велику фортецю для захисту Києва від печенігів. Наприкінці 1080-х рр. з ініціативи єпископа (митрополита) Єфрема місто набуло свого кам'яного фасаду в єпископській частині дитинця. Саме тоді тут був добудований один з найвеличніших храмів давньої Русі — Михайлівський собор. У XI-XII ст. Переяслав (відомий також як Переславль-Русский) — столиця самостійного князівства. Деякий час в Переяславі містилася резиденція руських митрополитів, поки в Києві не був збудований Софійський собор.
У 12 ст. в Переяславлі велося літописання. Кількість населення міста на час його розквіту (1-ша пол. 12 ст.) дослідники оцінюють у 10–12 тис. осіб.
На початку березня 1239 Переяславль був здобутий штурмом і зруйнований монголо-татарами. За археологічними даними, територія міста залишалася незалюдненою аж до 15 ст., коли на теренах окольного міста з'явилося невеличке поселення.
Відродження Переяслава формально розпочалось 6 березня 1585 р., коли король Стефан Баторій надав князю та воєводі київському Костянтину Острозькому привілей "на осажнование мъста Переяславля". За цією грамотою князь мав право "вь томъ то Переяславлю замокъ збудовати". Відновлене місто отримало магдебурзьке право і власний герб, підтверджені потім грамотою Сигізмунда III в 1620 р. Серед інших визначних моментів річпосполитської частини історії міста була фундація старостою Лукашем Жолкевським колегіуму єзуїтів у Переяславі, для якої він передав свій маєток — містечко Бубнів з приналежними околицями.
Із початком Національної революції 1648–1676 Переяслав став одним із найважливіших міст на теренах Війська Запорозького. 1648–1781 місто було центром полку, який був одним з найбільших в Україні, та базою козацької артилерії. У цей час Переяслав відіграє роль дипломатичного центру держави. Сюди приїздили польські, московські, угорські, татарські, османські посли.
Під час національно-визвольної війни українського народу середини 17 ст. місто не раз ставало місцем збору козацьких військ. За гетьманування Б. Хмельницького та його наступників Переяслав не раз обирався як місце проведення переговорів і нарад, які вирішували важливі для козацької держави питання (Переяславська угода 1649 р., Переяславська рада 1654 Р., Переяславські статті 1659 р., Переяславські статті 1674). Із 1659 в місті стояла російська залога. 19 липня 1666 під час повстання Переяславського полку 1666 р. повсталі козаки здобули Нижнє місто, але зазнали невдачі при штурмі замку.
Внаслідок угоди 1954 року землі Війська Запорозького увійшли до складу Московського царства. Після смерті Богдана Хмельницького між представниками старшини почались чвари та боротьба за владу.
Проте місто розвивалося. В Переяславі функціонувало 2 школи — при Успенській та Покровській церквах. Великого розмаху набуло будівництво, здебільшого дерев'яне. Було відбудовано Михайлівську церкву, зруйновану татарами. Коштом гетьмана Івана Мазепи звели головний собор Вознесенського монастиря.
Після ліквідації на Лівобережній Україні полкового устрою 1782 року Переяслав став повітовим містом Київського намісництва, а від початку XIX ст. — Полтавської губернії (Переяславський повіт обіймав 16 волостей).
До кінця 18 ст. Переяслав зберігав значення фортеці, її вали й рови не раз зазнавали модернізації і були ліквідовані в 19 ст. Навколо укріпленого середмістя сформувалися передмістя (форштадти) – Забашта, Заальтиччя, Задовгомостянське (пізніше Підварки).
Місто зростало. Так, 1816 року кількість населення становила 6720 жителів, 1865 року — вже 10 835 осіб.
Наприкінці XIX ст. у місті діяли 14 церков, 1 монастир, духовне училище, міське училище, жіноча прогімназія, громадська бібліотека, дві книгарні та церковно-парафіяльна школа.
1845 і 1859 в Переяславі перебував Т.Шевченко (жив в оселі свого друга лікаря А. Козачковського; нині в цьому будинку Історичний музей).
1917–20 влада в місті не раз змінювалася. Із 1921 місто у складі Київської губернії, із 1923 – райцентр.
Гітлерівська окупація (17 вересня 1941 – 21 вересня 1943) призвела до великих жертв серед населення (зокрема припинила існування єврейська громада) та руйнувань, у т. ч. архітектурних пам'яток.
12 жовтня 1943 року, відразу після повернення радянської влади, указом Президії Верховної Ради СРСР місто було перейменоване у Переяслав-Хмельницький.
З 1975 року Переяслав-Хмельницький — місто обласного значення. 1999 — Переяслав-Хмельницький третім в Україні зареєстрував статут територіальної громади. Того ж року відродили давній герб Переяслва і затвердили його правпор. Розпорядженням Кабінету Міністрів України у 2002 році на базі державного педагогічного інституту створено Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди. 26 жовтня 2017 року депутати міської ради Переяслав-Хмельницького підтримали рішення про поверненню місту історичної назви – Переяслав.
Пам’ятки історії та архітектури
Національний історико-етнографічний заповідник який складається з 25 музеїв:
• Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини
• Меморіальний музей Г. С. Сковороди
• Музей трипільської культури
• Музей лікарських рослин
• Меморіальний музей класика єврейської літератури Шолом-Алейхема
• Музей Заповіту Тараса Григоровича Шевченка
• Археологічний музей
• Музей-діорама «Битва за Дніпро в районі Переяслава восени 1943»
• Музей кобзарства
• Музей українського народного одягу Середнього Придніпров'я
• Музей архітектури Переяслава часів Київської Русі
• Меморіальний музей архітектора В. Г. Заболотного
• Музей української православної церкви
• Музей історії бджільництва Середньої Наддніпрянщини
• Музей українського рушника
• Музей історії українських народних обрядів і традицій
• Музей декоративно-прикладного мистецтва
• Музей пізнання світогляду й освоєння космосу
• Музей М. М. Бенардоса
• Музей хліба
• Музей сухопутного транспорту
• Музей-пошта
• Музей історії філософії
• Музей пам'яті Поліського району
Церкви та монастирі
• Вознесенський монастир
• Михайлівський монастир
• Борисоглебська церква
• Успенський собор
• Церква Пресвятої Трійці
Пам’ятники
• Пам’ятник Тарасу Шевченку
• Монумент «на честь 300-річчя возз’єднання України з Росією»
• Пам’ятник на честь325-річчя Переяславської ради
• Пам’ятник Богдану Хмельницькому
• Пам’ятник Тарасові Федоровичу (Трясилу)
• Меморіальний курган слави
Список літератури:
Більченко І. В. Меморіальний музей Г. С. Сковороди/ І. В. Більченко, В. В. Нікітіна; Національний історико-етнографічний заповідник "Переяслав". - Переяслав-Хмельницький, 2017. - 22 с.: іл.
Блануца А. Занепад та модернізація Переяславського князівства у другій половині ХІІІ - першій половині XVI ст. : історіографічна візія проблеми/ А. Блануца //VII Міждисциплінарні гуманітарні читання : міжнародна науково-практична конференція, 21 листоп. 2018 р, м. Київ, Київський будинок вчених НАНУ : тези доповідей. - Київ, 2018. - С. 20-25
Брехуненко В. Московська експансія і Переяславська Рада 1654 року/ В. Брехуненко; Національна академія наук України, Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАНУ. - Київ, 2005. - 367 с.
Гончаренко, О.. Переяслав окупаційний: нові факти та наукові інтерпретації (1941-1943 рр.) [місто Переяслав-Хмельницький Київська область]/ О. Гончаренко //Наукові записки з української історії: збірник наукових статтей. - 2008. - Вип. 21. - С. 275-281
Город Переяслав [місто Переяслав-Хмельницький, Київська область] //Арандаренко Н. Записки о Полтавской губернии, составленные в 1846 г. : в 3 ч. - Полтава, 1852. - Ч. 3. – С. 364-428
Грабовский И. А. Переяслав-Хмельницкий: архитектурно-ист. очерк/ И. А. Грабовский, И. Н. Днестров. - Київ, 1954. - 80 с.
Грушевський М. С. Хмельницький в Переяславі: історичні бази/ М. С. Грушевський. - Київ, 1917. - 79, [1] с.
Енциклопедія історії України. Т. 8: Па - Прик/ НАН України, Інститут історії України; ред. В. М. Литвин. - Київ: Наукова думка, 2011. - 520 с.: іл.
Иоаннисян О. М. О двух памятниках переяславского зодчества и об их месте в общей картине развития архитектуры Руси конца ХІ - первой трети ХІІ века: (Киев, Чернигов, Переяслав, Новгород и Псков в их архитектурном взаимодействии)/ О. М. Иоаннисян //Наукові записки з української історії: збірник наукових статей. - 2005. - Вип. 16. - С. 165-177
Іваненко А. Переяславський полк - військова та територіально-адміністративна одиниця Української козацької держави/ А. Іваненко //Наукові записки з української історії: збірник наукових статей. - 2010. - Вип. 25. - С. 50-56
Історія міст і сіл Української РСР: в 26 т./ АН УРСР, Ін-т історії; голов. редкол. : П. Т. Тронько (голова) та ін.; ред.: М. П. Бажан, М. К. Білогуров. - Київ: Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974
Київська область/ редкол. тому Ф. М. Рудич ; ред.: П. І. Бакуменко, П. П. Бачинський та ін.. - 1971. - 791 с.: іл.
Козій Г. Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини/ Г. Козій, В. Ткаченко; Національний історико-етнографічний заповідник "Переяслав". - Переяслав-Хмельницький, [2010]. - 25 с.: іл.
Колибенко О. Давньоруські храми Переяслава/ О. Колибенко; Нац. Києво-Печерський іст.-культ. заповідник //Болховітіновський щорічник. 2011. - Київ, 2012. – С. 56-67
Колибенко О.Двори середньовічного Переяслава [тепер - місто Переяслав-Хмельницький Київська область] (кінець Х - середина ХІІІ ст.)/ Олександр Колибенко //Наукові записки з української історії: збірник наукових статтей. - 2006. - Вип. 18. - С. 3-20
Корінний М. М. Переяславська земля. X - перша половина XIII століття: (покажчики)/ М. М. Корінний; АН України, Інститут історії України, Інститут української археографії. - Київ, 1993. - 83 с.
Кривошея В. В. Генеалогія українського козацтва: Переяславський полк/ В. В. Кривошея; Національна академія наук України , Інститут політичних і етнонаціональних досліджень, Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАНУ, Музей гетьманства. - К.: Стилос, 2004. - 417 с.
Меморіальний музей Г. С. Сковороди/ І. В. Більченко, В. В. Нікітіна; М-во культури Украіни, Нац. іст.-етнограф. заповідник “Переяслав”. - Переяслав-Хмельницький, 2017. - 22 с.: іл.
Місто Переяслав-Хмельницький [Київська область]: альбом. - Київ: Міленіум, [б. р.]. - 42 с.
Музей Заповіту Т. Г. Шевченка = Museum Testament T. G. Shevchenko/ М-во культури Украіни, Нац. іст.-етнограф. заповідник “Переяслав”; упоряд. Н. Кухарєва. - Переяслав-Хмельницький, 2017. - 19 с.: іл.
Музей кобзарства запрошує/ М-во культури України, Нац. історико-етнограф. заповідник “Переяслав”; авт. текст., упоряд. С. Тетеря. - Переяслав-Хмельницький, 2019. - [6] с.: кол. іл., фот.
Музей народного сухопутного транспорту Середньої Наддніпрянщини/ М-во культури України, Нац. історико-етнограф. заповідник “Переяслав”; авт. тексту Л. Шкіра. - Переяслав-Хмельницький, 2018. - 27 с.: фот.. - Укр.. - Англ.
Музей народної архітектури і побуту в Переяславі-Хмельницькому = Museum of Folk Architecture and Life in Pereyaslav-Khmelnitsky: фотоальбом/ авт. тексту А. І. Слюсар ; упоряд. О. П. Полянський. - Київ: Мистецтво, 1981. - 64 с.: фот.
Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини/ Г. Козій, В. Ткаченко; Нац. іст.-етнограф. заповідник “Переяслав”. - Переяслав-Хмельницький, [2010]. - 25 с.: вкл. л. план-схема, іл.
Музей “Поштова станція”/ М-во культури України, Нац. іст.-етнограф. заповідник “Переяслав”; упоряд.: І. Гайдаєнко, Т. Грудевич. - Переяслав-Хмельницький, 2018. - 15 с.: фот.
Нариси з історії давнього Переяслава: (До 1100-ліття першої літописної згадки)/ Л. М Набок, М. В. Роздобудько, Д. А. Тетеря ; ред. Г. М. Бузян; Національний історико-етнографічний заповідник "Переяслав", Переяслав-Хмельницька Міська Рада. - Київ: Міленіум, 2007. - 262 с.: іл.
Національний історико-етнографічний заповідник Переяслав : Путівник/ наук. ред. Ю. В. Коптюх ; уклад. І. Г. Татькова. - Б.м., 2010. - 100 с. - (Місто Музеїв)
Павлик Н. М. Михайлівська церква в Переяславі. Історична ретроспектива і майбутнє: [м. Переяслав-Хмельницький]/ Н. М. Павлик; Нац. Києво-Печерський іст.-культ. заповідник //Могилянські читання. 2008: збірник наукових праць. - Київ, 2009. – С.536-541
Переяслав. 1654 р./ Український інститут національної пам’яті; упоряд.: В. В. Кривошея, С. М. Горобець. - Київ: Пріоритети, 2012. - 148 с.
Переяслав у історії давньоруського мистецтва (ХІ-ХІІІ ст.) [місто Переяслав-Хмельницький Київська область]/ Василь Пуцко //Наукові записки з української історії: збірник наукових статтей. - 2008. - Вип. 20. - С. 237-24З
Переяславська земля у другій половині ХІІІ – першій половині XVI : історіографії проблеми/ А. Блануца //Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії: збірник наукових праць Рівненського державного гуманітарного університету/ М-во освіти і науки України, Рівненський держ. гуманітарний ун-т. - Рівне, 2018. - Вип. 30. - С. 226-233 . - Бібліогр.: с. 231-233
Переяславська Рада очима істориків, мовою документів/ упоряд. О. І. Гуржій. - Київ: Україна, 2003. - 432 с.: іл.
Переяславська Рада 1654 року: (Історіографія та дослідження)/ Національна академія наук України, Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАНУ; ред. П. С. Сохань. - Київ: Смолоскип, 2003. - 885 с. + 1 л. портр.
Переяслав-Хмельницкий исторический музей и его филиалы: [фотопутеводитель]/ Переяслав-Хмельницкий исторический музей; сост.: М. И. Жам, М. И. Сикорский. - Киев: Мистецтво, 1972. - [24] с.
Сергійчук В. І. Переяславська Рада - трагедія України і програш Європи./ В. І. Сергійчук. - Київ: Діокор, 2003. - 134 с.
Сердюк, І. Структура населення міста Переяслава за метеріалами генерального опису 1765-1769 рр. (історико-демографічний аналіз)/ І. Сердюк //Київська старовина. - 2008. - № 6. – С. 3-21
Тронько Т. З історії Переяславської жіночої гімназії (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.) [місто Переяслав-Хмельницький Київська область]/ Т. Тронько //Наукові записки з української історії: збірник наукових статтей/ ред. кол.: В. Й. Борисенко, В. П. Шевчук. - Переяслав-Хмельницький: Золоті литаври, 2002. - Вип. 13. - С. 282-288
Шамраєва А. М. Переяслав-Хмельницький [місто, Київська область] за генеральними планами XVII - XX ст. До історико-архітектурного опорного плану міста/ А. М. Шамраєва; С. Ю. Зозуля //Всеукраїнські Зарембівські наукові читання “Українське пам’яткознавство: сучасні проблеми та тенденції” (шості, 18 квітня 2017 р.). - Київ: Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК, 2017. - С. 120-132
Юрченко О. До питання про існування Переяслава в другій половині XIII-XV ст. [місто-Переяслав-Хмельницький Київська область]/ О. Юрченко, С. Вовкодав //Наукові записки з української історії: збірник наукових статтей. - 2004. - Вип. 15. - С. 31-37
Додаткову літературу з історії України та про окремі історико-культурні об'єкти Ви можете знайти в електронному каталозі та тематичних БД нашої Бібліотеки.
