ДЯКУЄМО ВОЇНАМ, ЯКІ ЗАХИЩАЮТЬ КРАЇНУ!

Сергій Олександрович Бердяєв (1860–1914)

До  160-річчя  від дня народження Сергія Олександровича Бердяєва (1860), українського поета, публіциста, прозаїка, журналіста, критика, видавця перекладача, мистецтвознавця в виставковому залі експонується книжкова виставка з фонду Бібліотеки «Сергій Олександрович Бердяєв (1860–1914)»

Сергій Олександрович Бердяєв народився 30 січня 1860 року в м. Києві. Його дід і прадід по батьківській лінії належали до вищої військової аристократії. Батько якийсь час був предводителем дворянства. Мати – з роду князів Кудашевих (по батькові) та графів Шуазель-Гуфф’є (по матері). У будинку Бердяєвих частіше лунала французька мова, ніж російська. Навчався у Колегії Павла Ґалаґана, в Морському корпусі (м. Санкт-Петербург), у Вюрцбурзі (Німеччина) і Брюсселі (Бельгія). За фахом – лікар; в чині колезького регістратора вийшов у відставку і присвятив себе літературній діяльності.

Друкуватися російською мовою почав у 1870-х рр., українською – у 1880-х рр. В його творчій спадщині – вірші, театральні огляди, публіцистика і науково-популярні нариси. Доробок Бердяєва сягає більше тисячі праць. Тематика творів: суспільно-політичні рухи, національно-визвольна боротьба. Як поет, оспівував працю, кохання, природу, рідний край. Бердяєв листувався з багатьма діячами української культури, був у дружніх стосунках з Лесею Українкою. Автор майже ста віршів українською мовою, чимало їх опубліковано у Галичині й Буковині І.Франком і О.Маковеєм. Перекладав М.Старицького, Ю.Федьковича, Д.Мордовця, М.Вороного російською та німецькою мовами, І.Сурикова, Ф.Фрейліграта— українською.

До сина

Молися, сину, за Вкраїну,

Молися, сину мій,

Щоб Бог підняв її з руїни,

Щоб дав Він волю їй.

Щоб сонце правди і свободи

Над нею сяло день і ніч;

Щоб всякі свари і незгоди

Повік втекли від неї пріч!

Щоб не кривавими руками

Обняти міг би брата брат,

А чистими любви сльозами

Щоб змив свою офіру кат.

Молись, дитино моя мила,

Покіль душа твоя свята!

Моя душа в грісі струхніла,

Мої осквернені уста.

Не смію я благать Благого...

Покіль себе не осквернив,

Молись, проси, благай у Його,

Щоб гнів на милость Він змінив.

Бібліографічний список:

Акорди : антологія української лірики від смерті Шевченка / уложив І. Я. Франко ; з іл. Ю. Панькевича. – Львів: Накладом Укр.-рус. Вид. Спілки, 1903. – 316 с.

Акорди: Антологія української лірики від смерті Шевченка / упоряд. І. Я. Франко. - Київ: Веселка, 2005. - 349 с.

Венгеров С. А. Критико-биографический словарь русских писателей и ученых (от начала русской образованности до наших дней). Т. 3: Бенни—Боборыкина / С. А. Венгеров. - С.-Петербург: Тип. И. Ефрона, 1892. - С. 39-41

Рибаков М. О. Російський аристократ - захисник української мови і культури (життя і творчість С. М. Бердяєва) / М. О. Рибаков // Київська старовина: історичний науково-популярний та літературний журнал. - К.: АртЕк, 2008. - № 3. - С. 148-164.

Рибаков М.О. Бердяєв Сергій Олександрович // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. – С. 224.

Рибаков М.О. Невідомий диссидент :  Про Сергія Олександровича Бердяєва / М. О. Рибаков // Київ. – 1994. - № 5/6. –  С. 116-120.

Українська літературна енциклопедія: в 5 т. Т. 1 / АН УРСР. Ін-т літ. ім. Т. Г. Шевченка; А—Г / відп. ред. І. О. Дзеверін ; заст. відп. ред.: М. Г. Жулинський, М. П. Зяблюк. - 1988. -  С. 152.