ДЯКУЄМО ЛІКАРЯМ, ЯКІ РЯТУЮТЬ КРАЇНУ!

200 років з часу прем'єри п'єси «Наталка Полтавка»

Два сторіччя тому на сцені Полтавського театру відбулася прем’єра вистави «Наталка Полтавка» – безсмертної п’єси Івана Котляревського, яка стала візитною карткою українського театру в Україні і за її межами.

Котляревский И. П. Наталка-Полтавка : украинская опера в 2-х диях / соч. И. П. Котляревского; изд. кн. маг. П. Ф. Панчешникова в Киеве. - Киев : Тип. Г. Л. Фронцкевича, 1886. - 64 с.

На даному примірнику зберігся друкований екслібрис «Библиотека И. А. Шляпкина».

У своїй п'єсі Котляревський вирішив правдиво відтворити життя й побут українців. «Наталка Полтавка» набула великої популярності у глядачів і читачів. Сценічне життя п'єси почалося в рік написання, тобто у 1819 році, коли вона зі спеціального дозволу князя Рєпніна була поставлена на сцені Полтавського театру.

Багато в чому успіх завдячував першій трупі акторів, які грали в цій п’єсі. Зокрема, Михайло Щепкін один з перших виконував у постановці головну роль і для багатьох поколінь театральних поціновувачів закріпив образ виборного Макагоненка. Першою в ролі Наталки виступила артистка Катерина Нальотова. Популярність п'єси була настільки великою, що «Наталка Полтавка» завжди збирала аншлаг.

У 1839 році журнал «Отечественные записки» відзначав: «“Наталку Полтавку" грали в Полтавському театрі не раз, не десять, не сто разів – і театр завжди був повний, захоплення було запальне, оплескам не було кінця». «Наталку» грали все частіше й частіше, дивилися її завжди охоче, і зали кожного разу були переповнені». Газети писали, що «…у Єлисаветі “Наталка” виставлена була в залі дворянського собранія шість разів: три рази вдень і три рази увечері, при повнісіньких зборах».

«Якщо немає в театрі збору, став «Наталку Полтавку» – буде аншлаг. Полтавський театр починає свій театральний сезон «Наталкою Полтавкою», і закінчує нею».

Котляревський допоміг викупити Михайла Щепкіна з кріпацтва у графині Волькенштейн.

Поміщиця назначила за актора з родиною фантастичну суму – 8 тис. рублів у надії, що ніхто не захоче заплатити кошти, за які тоді можна було купити 16 сімей кріпаків. Ні у Квітки, ні в Котляревського таких грошей не було, тому Котляревський заручився підтримкою князя Миколи Рєпніна – свого приятеля і тодішнього малоросійського генерал-губернатора.

Крім того, Котляревський створив для Щепкіна дві ролі, де міг би повністю розкритися його комедійний талант: виборного в «Наталці Полтавці», який просватав Наталку за возного, і Михайла Чупруна, чоловіка головної героїні в «Москалеві-чарівнику».

У 1818 році був оголошений бенефіс Щепкіна – серія благодійних вистав, на яких зібрано більшу частину суми – 5 тис. 500 карбованців. Решту суми вніс Микола Рєпнін, і Михайло Щепкін разом з родиною опинився… на волі? Ні, у власності Рєпніна: князь його перекупив.

Стати вільним актор зміг тільки через три роки, виплативши Рєпніну три тисячі рублів, які за нього вніс князь.

Павловский И. Заботы Кн. Н. Г. Репнина о полтавском театре и о выкупе артиста Щепкина: оттиск из журнала “Киевская старина” / И. Павловский. - К.: Тип. Императорского Университета св. Владимира Акцион. О-ва печ. и изд. дела Н. Т. Корчак-Новицкого, 1905. - 10 с.