ДЯКУЄМО ВОЇНАМ, ЯКІ ЗАХИЩАЮТЬ КРАЇНУ!

Борис Дмитрович Антоненко-Давидович – 120 років від дня народження

 Шановні користувачі! В виставковому залі експонується книжкова виставка до 120-річчя від дня народження Бориса Дмитровича Антоненка-Давидовича (1899-1984), українського письменника, мовознавця, громадського діяча, члена літературної організації Ланка-МАРС, дослідника проблем розвитку й культури української мови, Лауреата Державної премії ім. Т. Шевченка (1992, посмертно).

Борис Антоненко-Давидович (лiтературнi псевдонiми Богдан Вiрний i Б. Антонович) народився 5 серпня 1899 року в передмiстi м. Ромни - Засуллi (тепер Сумськоï обл.).

У 1923 р. в київському журналі «Нова громада» було опубліковано перше оповідання Б. Антоненка-Давидовича «Останні два». Своє літературне «хрещення» письменник отримав у організації.

«Ланка» (згодом — «Марс»), яка об'єднувала невеличку, але творчо сильну групу молодих «попутників» (Б. Антоненко-Давидович, Г. Косинка, В. Підмогильний, Є. Плужник, Б. Тенета, Т. Осьмачка, Д. Фальківський та ін.).

В 1928-1929 pp. в журналі «Життя й революція» регулярно друкувалися оповідання і художні нариси молодого письменника («На шляху до легкої слави», «Печатка», «2x2 = 4?», «Де когут співає на три держави», «Земля горить» та ін.). Б. Антоненко-Давидович — автор оригінальних оповідань, повістей, роману, літературно-критичних нарисів та портретів.

Більшість творів Антоненка-Давидовича, написаних і опублікованих у 20-х роках, були вилучені з літературного процесу й зачинені у спецсховищах як "ущербні", "ідейно шкідливі". Вони не були відомі навіть літературознавцям.

Автор понад двох десятків книг, серед них: "Лицарі абсурду" (1923), зб. оповідань "Запорошені силуети" (1925), "Тук-тук" (1926), "Справжній чоловік" (1929), повість "Смерть" (1928), зб. літ. репортажів "Землею українською" (1930), роман "За ширмою" (1936), зб. оповідань "Слово матері" (1960), цикл "Сибірські новели" (1989), наук. праці, зокрема, про культуру української мови – "Про що і як" (1962), "В літературі й коло літератури" (1964), "Як ми говоримо" (1970, 1991, 1994) та ін.

Репресований 1935. Реабілітований. У 1960–80-х рр. справив неабиякий вплив на розвиток українського національного руху. Неодноразово переслідувався КДБ.

Про смерть автора не було навіть некролога – тільки скупе, із 17 слів, повідомлення в «Літературній Україні». Творчість і громадянська позиція письменника мали великий вплив на дисидентський рух 60–80-х рр.

Б4643

А724

Антоненко-Давидович Б. Д. Вибрані твори / Б. Д. Антоненко-Давидович. – Київ : Грамота, 2006. – 334 с. – (Шк. б-ка).

Творчість Бориса Антоненка-Давидовича належить до найяскравіших зразків української неореалістичної прози ХХ століття. Громадянський подвиг письменника, нескореність і глибока віра у велике майбуття України знайшли втілення в його безкомпромісному слові. Твори Б. Антоненка-Давидовича навчають вічних ідеалів — любові до Батьківщини, рідної мови, високій моральності та нескореності злу. Для учнів, учителів і шанувальників рідного слова.

А724

Антоненко-Давидович Б. Д. Твори : у 2-х томах. Т.1. Оповідання. Повісті / Б. Д. Антоненко-Давидович. – Київ : Дніпро, 1991. – 746 с.

Творчість українського радянського письменника (1899–1984) – великого майстра психологічної прози – мало відома сучасному читачеві. Перші його твори побачили світ 1924 року, а з 1935-го, від початку масових репресій, літературна праця художника обірвалася більш як на два десятиліття. До першої книги творів у двох томах ввійшли оповідання різних років, повісті «Смерть», «Печатка», «Тук-тук», «Справжній чоловік», написані у 20-х роках, та повісті «Семен Іванович Пальоха» (1931–1965) й «Слово матері» (1960). Значний інтерес становить літературний репортаж «Землею українською» – враження письменника від подорожей по Україні в 20 –30-х роках.

А724

Антоненко-Давидович Б. Д. Твори : у 2-х томах. Т.2. Роман. Сибірські новели / Б. Д. Антоненко-Давидович. – Київ : Дніпро, 1991. – 622 с.

801

А72

Антоненко-Давидович Б. Д. В літературі й коло літератури : [статті, нариси, фейлетони] / Б. Д. Антоненко-Давидович. – Київ : Молодь, 1964. – 239 с.

«..Ця книжка є, власне, де-не-де виправлене, додане й збільшене на один нарис про графоманів та дві статті про мову перевидання моєї збірки «Про що і як». Про що люди пишуть і як вони пишуть. Що попадає, кінець кінцем, у літературу й закорінюється в ній, а що так і лишається назавжди кололітературним явищем – позитивним чи шкідливим, трагічним або смішним…» (від автора)

А72

Антоненко-Давидович Б. Д. В сім'ї вольній, новій : оповідання й нариси / Б. Д. Антоненко-Давидович. – Київ : Радянський письменник, 1960. – 107 с.

Збірка містить у собі оповідання й нариси, присвячені як нашій сучасності так і далекому історичному минулому України.

Сюди ввійшли «Слово матері», «Лелеки не знаходять своїх гнізд», «Де сходяться межі й немає меж» та великий нарис про сучасну Україну – «Україно моя, Україно…».

9(с2)

А724

Антоненко-Давидович Б. Д. Двісті листів Б. Антоненка-Давидовича / Б. Д. Антоненко-Давидович. – Мельборн : Ластівка, 1986. – 272 с.

А72

Антоненко-Давидович Б. Д. За ширмою : роман / Б. Д. Антоненко-Давидович. – Київ : Радянський письменник, 1963. – 261 с.

Глибоко психологічний роман Б. Антоненка-Давидовича «За ширмою» порушує давню проблему, що хвилювала і хвилюватиме не одне покоління людей, – тему батьків і дітей. Автор показує безмежну материнську любов і трагедію сина, який надто пізно зрозумів, яке велике і святе слово «мати». Внаслідок черствого й байдужого ставлення молодого лікаря Олександра Постоловського до своєї рідної неньки гине стара людина, що породила його на світ і виховала. Твір «За ширмою» нагадує молодому поколінню про його обов'язки до своїх батьків, виховує любов до свого народу, до рідного слова.

05

Д54

Антоненко-Давидович Б. Мертві не воскреснуть / Б. Д. Антоненко-Давидович // Дніпро. – 2000. – № 5–6. – С. 37–57.

А72

Антоненко-Давидович Б. Д. На довгій ниві. Вибрані твори / Б. Д. Антоненко-Давидович. – Київ : Дніпро, 1967. – 456 с.

До вибраних творів Бориса Антоненка-Давидовича ввійшли повісті «Семен Іванович Пальоха», «Слово матері», «За ширмою», а також кращі оповідання та нариси, написані автором в різні періоди творчості.

 

А4443 / 9(с2)

А724

Антоненко-Давидович Б. Д. На шляхах і роздоріжжях : спогади. Невідомі твори / Б. Д. Антоненко-Давидович. – Київ : Смолоскип, 1999. – 287 с.

У спогадах видатного майстра слова, лауреата Шевченківської премії Бориса Антоненка-Давидовича «На шляхах і роздоріжжях» йдеться про революційні й національно-визвольні змагання 1917-1919 років в Україні та збройну боротьбу за Українську Народну Республіку, активним учасником якої був майбутній письменник. Спогади та невідомі твори, які склали цю книжку, вважалися навіки втраченими. Але вони, мов загадковий фенікс, воскресли із небуття...

А4042 / 8(с)

А724

Антоненко-Давидович Б. Д. Нащадки прадідів / Б. Д. Антоненко-Давидович ; уклад. Л. С. Бойко. – Київ : Києво-Могилянська акад., 1998. – 696 с. : іл.

До книги ввійшли невідомий роман «Нащадки прадідів» – перша частина задуманої, але не завершеної трилогії «Січ-Мати», повість-есе «Що живе й по смерті», спогади «СВУ», «Нове в політиці й медицині» та інші; низка публіцистичних творів, понад 200 листів письменника до секретарів ЦК УКП та ЦК КПУ, Надії Суровцевої, М. Бажана, В. Гжицького, Є. Кротевича, В. Півторадні, П. Загребельного, Ю. Смолича, П. Кравчука, до рідної дочки Ярини Голуб.

8(с)

А724

Антоненко-Давидович Б. Д. Печатка / Б. Д. Антоненко-Давидович. – Мельборн : Ластівка, 1979. – 85 с.

Невелика повість «Печатка» концентрує увагу читача на подіях української революції за доби Центральної Ради й Генерального Секретаріату. Динамічна оповідь, з багатьма гумористичними ситуаціями й драматичними сюжетними колізіями, має ще й ту вартість, що в ній автор, чи не єдиний у радянській літературі того часу, сміливо показав, що за ідею вільної України та за її революційний парламент Центральну Раду боролася не тільки інтелігенція, не тільки селянство, але й свідоме робітництво. Навіть більше, зображуючи двох головних героїв повісти – молодого студента Федоренка й робітника Андрія Осадчого, автор образними засобами стверджує, що інтелігенція (студент) грала допоміжну, інколи боязливу, кумедну чи розгублену роль, а основну, сміливу, ідейно наступальну, а в трудних ситуаціях – відважну й розумну дію вело робітництво.

А72

Антоненко-Давидович Б. Д. Про що і як. В літературі й коло літератури : [статті, нариси, фейлетони] / Б. Д. Антоненко-Давидович. – Київ : Радянський письменник, 1962. – 157 с.

Про що пишуть і як пишуть, чому одна людина стає письменником, а друга лишається тільки цікавим оповідачем, у чому секрет майстерності дного письменника і творчої безпорадності іншого?

Така тематика розмови про літературу письменника Б. Антоновича-Давидовича, що в ряді флейтонів, нарисів та статей, вміщених у цій збірці, ділиться багаторічним досвідом своєї оригінальної творчої роботи та праці в редакціях і видавництвах.

А8187

А724

Антоненко-Давидович Б. Д. Прочитайте после моей смерти... / Б. Д. Антоненко-Давидович. – Львів : Каменяр, 2002. – 275 с. : ил.

Ім’я Бориса Антоненка-Давидовича широко відоме за рубежем – у США, Канаді, Австралії. Кращі твори письменника стали доступними лише після його смерті. У цій книзі вони представлені трьома циклами: «Сибірські новели», «Прочитайте після моєї смерті», «Спогади далеких минулих літ».

А15221

А724

Антоненко-Давидович Б. Д. Смерть. Сибірські новели. Завищені оцінки / Б. Д. Антоненко-Давидович. – Київ : Вид-во гуманітарної літ., 2005. – 555 с. – (Б-ка Шевченківського ком.).

У збірці художньої прози українського письменника, раніше замовчуваного і який лише посмертно став лауреатом Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка, але по праву може вважатися класиком української літератури, ідеться здебільшого про події і долі сумні, драматичні, а то й трагічні. Адже життя він «вивчав» у сталінських таборах, у яких пробув майже 20 років. Однак із щонайважчих випробувань письменник виніс глибоко вистраждану, а не сліпу віру в незнищенність людської доброти, в торжество справедливості, правди

А-724

Антоненко-Давидович Б. Д. Сибірські новели : тюремні вірші / Б. Д. Антоненко-Давидович. – Балтимор-Торонто : Смолоскип, 1990. – 310 с.

«Сибірські новели» Бориса Антоненка-Давидовича – визначне явище в мистецькому житті України. Це правда про стероризовані у ХХ столітті український та інші народи, реалістичне і драматичне відтворення їхнього життя, філософське осмислення причин тих численних конфліктів і жорстокостей, які становили суть радянської тоталітарної держави. Цю збірку митець починав творити в часи «застою», коли не можна було її видрукувати, бо ще не розвіявся міф про «щасливе майбутнє», а матеріал збирався в «захалявний» зшиток під час «Сибірської одіссеї» письменника, де він по таборах ГУЛАГу і Бамлагу упродовж майже чверті століття проходив усі кола табірного пекла.

05

Д54

Антоненко-Давидович Б. Удосвіта. Спогади з дитячих літ / Б. Д. Антоненко-Давидович // Дніпро. – 2000. – № 1–2. – С. 8–49.

А93 / 4

А724

Антоненко-Давидович Б. Д. Як ми говоримо / Б. Д. Антоненко-Давидович. – Київ : АСАВЕМІA, 1994. – 254 с.

Книгу адресовано тим, хто дбає про культуру мови й прагне запобігти помилковому слововживанню, перебороти лексичну розбіжність у визначенні однакових понять, уникнути невластивих українській мовній традиції зворотів і висловів. У пошуках найкращого мовного еквівалента автор звертається до прикладів з класичної й сучасної літератури, фольклору й живого народного мовлення, розмірковує про багатющу скарбницю мовної спадщини українського народу. Книга призначена для мовознавців, викладачів, студентів, журналістів.

Б1191 / 9(с2)

Б14

Багаття. Борис Антоненко-Давидович очима сучасників / Фундація ім. О. Ольжича ; упоряд. Б. Тимошенко. – Київ, 1999. – 491 с. : іл.

Авторами спогадів, інтерв'ю, віршів, новел та інших матеріалів про Б. Антоненка-Давидовича виступають провідні політичні та громадські діячі нашого часу, колишні політв'язні, відомі письменники, рідні, друзі, шанувальники. Перед нами постає багатогранний мозаїчний портрет видатного українця ХХ століття, на долю якого за довге життя випало знести найтяжчі випробування, породжені системою насильства та омани, й залишитися незламним, вірним сином України, людиною великої любові й доброти, лицарем честі, мужності, відваги, котрий своєю творчістю, громадською діяльністю сприяє порозумінню всіх, кому дорога доля рідної Вітчизни, незалежно від етнічного походження, політичних переконань чи релігійних уподобань.

Б4018 / 8(с)
Б772


Бойко Л. З когорти одержимих. Життя і творчість Бориса Антоненка-Давидовича в літературному процесі ХХ століття / Л. Бойко. – 2-е вид.. – Київ : Києво-Могилянська акад., 2004. – 584 с. : іл., портр.

Книга літературознавця Леоніда Бойка – найповніше на сьогодні монографічне дослідження життя і творчості видатного українського письменника та громадського діяча, духовного лідера і наставника "шістдесятників", Людини героїчного духу і трагічної долі Бориса Антоненка-Давидовича.

А10768 / 8(с)

Б779

Бойко Л. С. Подвижник духу : документи і факти з життя Бориса Антоненка-Давидовича / Л. С. Бойко. – Київ : Пульсари, 2003. – 392 с.

«Подвижник духу» – це художньо-документальна розповідь про двадцятилітні поневіряння Б. Антоненка-Давидовича – видатного письменника і громадського діяча, лауреата Державної премії України ім.. Т. Г. Шевченка – в сталінських концтаборах Сибіру та на засланні.

До книжки увійшли протоколи допитів. спогади та інші документи про судові процеси над письменником, а також судові справи його дружин, покараних не тільки за їхній зв’язок з «ворогом народу», а й звинувачених у «контрреволюції» та «націоналізмі».

05

Б484

Качуровський І. Від «Смерти» – в безсмертя. Борис Антоненко-Давидович та його доробок у ретроспекції часу / І. Качуровський // Березіль. – 1998. – № 3–4. – С. 161–170

05

Д-54

Подолинський А. «До колгоспників відносився погано», або Вінницька справа Бориса Антоненкака-Давидовича / А. Подолинський // Дніпро. – 1998. – №3–4. – С. 128–130.

8(с)

Х-278

Хахуля О. Б. Антоненко-Давидович у пазурях чекістів : спогади / О. Хахуля. – Мельборн : Ластівка, 1987. – 85 с.

Cпогади про нашого земляка Бориса Антоненка-Давидовича, які належать перу Олександра Хахулі. О. Хахуля був низку років поряд з Антоненком-Давидовичем у таборах ГУЛАГУ.