ДЯКУЄМО ВОЇНАМ, ЯКІ ЗАХИЩАЮТЬ КРАЇНУ!

Президент УНР в екзилі

До 140-річчя від дня народження Андрія Миколайовича Лівицького (1879-1954), українського громадсько-політичного діяча, міністра, президента УНР в екзилі в виставковому залі експонується книжкова виставка «Президент УНР в екзилі».

 Народився Андрій Лівицький 9 квітня 1879, на хуторі Красний Кут поблизу с. Ліпляве, Золотоніського повіту, Полтавської губернії.

Був одним із засновників Революційної української партії, згодом став одним з лідерів Української соціал-демократичної робітничої партії, яка діяла на марксистській платформі та виступала за автономію України у складі комуністичної Росії.

Як делегат І Всеукраїнського селянського з’їзду від Золотоніського повіту був обраний до складу Центрального комітету Селянської спілки і став членом Центральної Ради.

За доби Директорії УНР був керуючим Міністерством закордонних справ (серпень – жовтень 1919 р.) у кабінеті І. Мазепи. У жовтні 1919 р. був головою дипломатичної місії УНР у Польщі. 22 квітня 1920 р. підписав Варшавський союзний договір з Польщею, за яким Польща визнавала кордони УНР без західноукраїнських земель, а польські війська вступали на територію України проти більшовиків.

Разом із Симоном Петлюрою керував дипломатичною діяльністю УНР у Варшаві. Протягом 1920–1921 років в. о. голови уряду, в 1922–1926 роках — голова уряду УНР в екзилі. Жив у Варшаві під постійним наглядом польської поліції; став одним з ініціаторів створення та активним членом Прометеївського руху. По загибелі Симона Петлюри очолив Директорію УНР та перейняв посаду Головного Отамана військ УНР.

Протягом 1926–1954 років очолював Державний Центр УНР в екзилі та керував українською державною політикою. Під кінець Другої світової війни переїхав з Варшави до Німеччини. Під його керівництвом уряд в еміграції з травня 1945 року активізував діяльність і обновив свій склад. У 1948 році ініціював створення Української Національної Ради — з метою консолідації політичних сил в еміграції та реорганізації Державного Центру УНР в екзилі — у співпраці з Ісааком Мазепою.

Помер 17 січня 1954 у м. Карлсруе, Баден-Вюртемберг, ФРН. Був похований на цвинтарі Вальдфрідгоф у Мюнхені, згодом прах перепоховано на українському меморіальному кладовищі в Баунд-Бруці, поблизу Нью-Йорка.

Бібліографічний список:

Білоусько О. А. Новітня історія Полтавщини І половина ХХ століття: підручник для 10 класу / О. А. Білоусько, О. П. Єрмак, В. Я. Ревегук. - Полтава : Оріяна, 2005. – 311 с.

Біляїв В. «На неокраянім крилі…». Штрихи до літературних портретів західної діаспори / В. Біляїв. – Донецьк : Східний видавничий дім, 2003. – 348 с.

Верстюк В. Лівицький Андрій Миколайович / Верстюк В. // Діячі Української Центральної Ради : бібліогр. довід. / В. Верстюк, Т. Осташко. – Київ, 1998. – С. 116 – 117.

Гальчевський Я. В. З воєнного нотатника / Я. В. Гальчевський. - Київ : Діокор ; Берлін : Люкенвальде, 2006. - 191 с. - (Українська воєнна мемуаристика ; т. 2).

Жила В. Президент Микола Андрієвич Лівицький / В. Жила // Вісті комбатанта. – 1990. - № 1. – С. 54 – 55.

Народжені Україною: меморіальний альманах : у 2 т. Т. 2. Л–Я / ред. О. Онопрієнко. - Київ : Євроімідж, 2002. – С. 66 – 67. - (Золоті імена України)

Паньківський К. ЛіВицький Андрій / К. Паньківський // Енциклопедія українознавства. Словникова частина / Наукове товариство ім. Шевченка; голов. ред. В. М. Кубійович ; заст. голов. ред. М. М. Глобенко. - Репр. відтворення вид. 1955–1984. - Київ : Глобус, 1996. – Т. 4 : К–М. - 1996. – С. 1306 – 1307.

Прилуцький В. І. Лівицький (Левицький) Андрій Миколайович / В. І. Прилуцький // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. – Київ: Наукова думка, 2009. – Т. 6 : Ла – Мі. – С. 199 – 200.

Солдатенко В. Ф. Лівицький Андрій Миколайович / В. Ф. Солдатенко // Українська дипломатична енциклопедія : у 5 т. / Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин; ред. кол.: Д. В. Табачник (голова) [та ін.]. - Харків : Фоліо, 2013. - Т. 3 : К(л) – Н. – С. 169 – 170.

Юридична енциклопедія : в 6 т. Т. 3. К–М / ред. Ю. С. Шемшученко. - Київ : Укр. енциклопедія, 2001. - С. 485 – 486.