ДЯКУЄМО ВОЇНАМ, ЯКІ ЗАХИЩАЮТЬ КРАЇНУ!
18.04.2024
Запрошуємо користувачів бібліотеки до читальної зали НДВ стародруків, цінних та рідкісних видань переглянути книжкову експозицію «Володимир Боніфатійович Антонович – дослідник української старовини», присвячену 185-літтю від дня народження вченого.
«Надеюсь, что трудом и любовью заслужу когда-нибудь, что украинцы признают меня сыном своего народа, так как я все готов разделить с ними», - так щиро і зворушливо обґрунтував в «Моей исповеди» (1862) свій національно-патріотичний вибір Володимир Боніфатійович Антонович (1834-1908). «Сколько ни был испорчен шляхетским воспитанием, привычками и мечтами, мне легче было с ними расстаться, чем с народом, среди которого я вырос, который я знал, которого горестную судьбу я видел в каждом селе, … из уст которого я слышал не одну печальную, раздирающую сердце песню, не одно честное дружеское слово (хоть я был и панич…». Історик, археограф, етнограф, геральдист, один з найяскравіших представників славної когорти української наукової інтелігенції другої половини XIX – початку XXст., співорганізатор і активіст Київської громади – об’єднання демократичних сил, якому на кілька десятиліть судилося стати головним осередком вітчизняного патріотичного руху, Володимир Антонович все своє життя присвятив науці, він увійшов в історію як вірний син України, один з головних провідників її національного поступу.
Випускник, пізніше професор і декан історико-філологічного факультету Київського університету Св. Володимира, Голова Історичного товариства Нестора-літописця при університеті Св. Володимира, завідувач університетських нумізматичного та археологічного музеїв, співзасновник Південно-Західного відділення Російського географічного товариства, один з ініціаторів заснування та постійних дописувачів журналу «Киевская старина», активний учасник Київської географічної Комісії, Антонович є автором більш як 300 наукових праць, тематика яких досить широка: історія національно-визвольного руху, українського козацтва, гайдамаччини; історія селянства, міст, української шляхти, церкви і релігійного життя; звичаєве право; народна творчість та етнографія; літописання; мемуаристика і археологія. Працюючи головним редактором Тимчасової комісії для розгляду давніх актів у Києві, він не лише сформувався як видатний історик-архівіст і археограф справді європейського рівня, але й визначив патріотичне і, водночас, ґрунтовно наукове спрямування історичної школи, яку потім названо Київською. До неї увійшли кращі українські історіографи: О. Андрієвський, Д. Багалій, Ф. Вовк, М. Грушевський, В. Данилевич, В. Ляскоронський, І. Павловський, М. Біляшівський, Л. Падалка, В. Щербина та ін. 9 томів «Архива Юго-Западной России» (понад 2200 документів – оригінальних історичних джерел, які в дослідницькій роботі використовують і сучасні вчені), що їх особисто зібрав та опрацював Антонович, а також видані спільно з Михайлом Драгомановим «Исторические песни малорусского народа» у двох книгах (1874-1875 рр.) увійшли до золотого фонду українства.
«Соромно жити в краї і не знати ні самого краю, ні його людяності», - так писав у своїх Автобіографічних записках Володимир Боніфатійович. З товаришами вони подорожували пішки по селах України, знайомилися з народним світоглядом, побутом, звичаями простого люду. Основним важелем історії вчений вважав саме розвиток суспільної свідомості народу, виявлення безпосередніх мотивів його громадського і політичного життя. Від своїх учнів завжди вимагав об’єктивного ставлення до предмета своїх досліджень, тверезого і критичного погляду на минуле, що ґрунтується на міцному фундаменті наукового аналізу. Суттєвим для історика Володимир Боніфатійович вважав вміння простежити моменти, які переживає народ в його політичному, економічному та повсякденному житті, зафіксувати ідеали людей в різні періоди життя, простежити розвиток культури і цивілізації в людському суспільстві.
Блискучий талант вченого, чітка громадянська позиція знаходили відгук навіть у опонентів Антоновича. Так, польський історик і письменник Францішек Равіта-Гавронський (1845-1930) зауважував, що Антонович «марив про воскресіння України, для неї тільки бажав працювати…» І додає: «Якась сталість переконань пробивалася в його ([Антоновича]) аргументації».
До кінця життя ішов шляхом, обраним ще у студентські роки, Володимир Антонович. Незадовго до смерті, в листах до свого давнього товариша - етнографа, історика, письменника Б. С. Познанського (1841-1906) він писав: «що ми захоплювалися, були оптимістами – це вірно, але вірно також і те, що ми потрапили в течію живу, відповідну станові нашої країни та її майбутньому і загальним вимогам європейського поступу. Для мене кращою перевіркою служить те, що оце вже майже минуло 40 років, половина нас повмирала, але залишилась вірна раз прийнятому напрямкові – друга, що залишилася, половина з білим волоссям так само гаряче віддана своїй ідеї, - як була у молодечому азарті. Також і кожний з нас працював щиро на її користь на якому-то ні було терені»… (Україна. – 1928. – Кн. 5. – С. 105).
Тож пропонуємо користувачам переглянути рідкісні видання – праці Антоновича з української історії, у тому числі дослідження, що вийшли друком за життя вченого. Серед них – літографія рукопису «История Литовской Руси: лекции профессора Университета Св. Владимира В. Б. Антоновича. 1881-1882 г.» (К., 1882), унікальне видання «Мемуары, относящиеся к истории Южной Руси. Вып. 1 (XVI ст.)» (К., 1890), подароване свого часу українському письменнику, бібліографу, критику, фольклористу, лексикографу М. Ф. Комарову (1844-1913) видавцями - В. Б. Антоновичем та його дружиною К. М. Мельник, а також інші цікаві раритети. Багато з них позначені книжковими знаками, за якими можна прослідкувати історію побутування видань. В списку представлено опис книги М. Костомарова, яка зберігалась у бібліотеці В. Б. Антоновича, про що свідчить власницький напис вченого на титульній сторінці видання. Бібліографічний список літератури ( як праці Антоновича, так і дослідження наукової діяльності вченого), що експонується на виставці, подано у хронологічному порядку.
Список літератури:
Антонович В. Б. Археологическая карта Волынской губернии / В. Б. Антонович. – Москва : Типография Лисснера, 1900. – 154 с.
Антонович В. Б. Археологическая карта Киевской губернии / В. Б. Антонович ; издание Императорского Московского Археологического Общества. – Москва : Типография М. Г. Волчанинова, 1895. – 139, 20 с. – Приложеник к XV т. «Древности».
На звороті титульного аркушу – друкований екслібрис «Музей П. И. Щукина».
Книга свого часу знаходилась у фондах московського музею старожитностей П. І. Щукіна.
Петро Іванович Щукін (1853-1912) – відомий колекціонер Росії другої половини XIX ст., купець, меценат, дійсний статський радник, засновник приватного музею «Российских древностей». П. І. Щукін склав опис усіх цінностей музею, найцікавіші документи його колекції передруковано в «Щукинском сборнике», що видавався на кошти власника. За період 1895-1912 рр. ним було видано 13 збірників і книг загальною кількістю 45 томів: «Краткое описание Щукинского музея в Москве» (1895), «Опись старинных вещей П. И. Щукина» (1896), «Опись старинных славянских и русских рукописей, собранных П. И. Щукиным» (2 випуски, 1896-1897)», «Русские портреты собрания П. И. Щукина в Москве» (4 випуски, 1901-1903) та ін. Усі книги виходили у кількості 200 примірників, в продаж не надходили і не підлягали цензурі, а висилались самим колекціонером до бібліотек, а також знайомим.
Антонович В. Б. Волынская тревога 1789 года / В. Б. Антонович ; издание Киевской комиссии для разбора древних актов. – Киев : Типография Корчак-Новицкого, 1902. – 99 с.
Антонович В. Б. Исследования о городах в Юго-Западной России по актам 1432-1798 [Микрофильм] / сост. В. Б. Антонович. – Киев : В университетской типографии, 1870. – 1 мкф., 95 с.
Антонович В. Б. Исторические деятели Юго-Западной России в биографиях и портретах. Вып. 1 / составили профессора Императорского Университета Св. Владимира В. Б. Антонович и В. А. Бец. – Киев : Типография Императорского Университета Св. Владимира, 1885. – 109 с. : ил. – По коллекции Василия Васильевича Тарновского.
На початку 1880-х рр. Антонович виступив як популяризатор української історії. Поштовхом до цього послужила можливість зняти репродукції з історичних портретів, що знаходились в колекції відомого збирача реліквій української старовини, мецената В. В. Тарновського [молодшого] (1838-1899), та дати до них пояснення. Так з’явилась одна з кращих популяризаторських праць у дореволюційній українській історіографії «Исторические деятели Юго-Западной России в биографиях и портретах». Вона містить десять біографічних нарисів, з яких дев’ять належали перу Антоновича. Історичний портрет Б. Хмельницького написав для цієї книжки Орест Іванович Левицький (1848-1922). Більшість з цих історичних життєписів по суті є біографічними хроніками, і лише портрети Сагайдачного, Виговського та Ю. Хмельницького виходять за ці рамки, даючи уявлення також і про епоху, в якій вони діяли.
Антонович В. Б. История Литовской Руси : лекции професора Университета Св. Владимира В. Б. Антоновича : 1881-1882 г. – Киев : Литография Г. Т. Корчак-Новицкого, 1882. – 318 с.
Антонович В. Б. Колдовство : документы – процессы – исследование / В. Б. Антоновича. – Петербург : Типография В. Киршбаума, 1877. – 139 с.
Антонович В. Б. Курс лекцій з джерелознавства. 1880-1881 : історія України в університетських лекціях. Вип. 1 / В. Б. Антонович ; НАН України, Інститут української археографії і джерелознавства ім. М. С. Грушевського. – Київ, 1995. – 108 с.
Антонович В. Б. Монеты древнего мира / В. Б. Антонович. – Киев : Университетская типография, 1896. – 286 с. – (Описание монет и медалей, хранящихся в Нумизматическом музее Университета св. Владимира ; вып. 1).
Антонович В. Б. Монографии по истории Западной и Юго-Западной России. Т. 1 / В. Б. Антоновича. – Киев : Типография Е. Я. Федорова, 1885. – 351 с.
На титульній сторінці – штамп «Пансион-приют Полтавского дворянства».
Пансіони-притулки – станові закриті заклади зі спеціальним штатом вихователів, що знаходились у веденні предводителів дворянства і почесних опікунів, які обирались дворянськими зібраннями. Опікуни входили до складу педагогічних рад тих навчальних закладів, в організації яких дворянство брало участь своїми капіталами.Членом комісії щодо організації в Полтаві Дворянського пансіону-притулку, його почесним опікуном був Олександр Платонович Потоцький (1846-1918), генерал-лейтенант, директор Полтавського кадетського корпусу (1892-1905), перший голова, пізніше почесний член Полтавської Вченої Архівної комісії, старший брат П. П. Потоцького (див. анотацію до бібліографічного опису за №3 ).
Антонович В. Б. Моя сповідь : вибрані історичні та публіцистичні твори / В. Б. Антонович. – Київ : Либідь, 1995. – 816 с.
Антонович В. Б. Нумизматический кабинет : (записка профес[сора] В. Б. Антоновича. – [188-?]. – 76 с. : 9 ил.
Антонович В. Б. О новонайденных серебряных монетах с именем Владимира : реферат Вл. Б. Антоновича. – Киев : В университетской типографии, 1875. – 7 с. : ил.
У лівому верхньому кутку лівого форзацу – штамп «Н. К. У. Св. В.» [Нумізматичний кабінет університету Св. Володимира].
Нумізматичний музей Київського університету Св. Володимира, заснований у 1835 році, вважався одним з найкращих у Російській імперії за кількістю і змістом збірки. З 1865 року обов’язки хранителя покладалися на одного з викладачів історико-філологічного факультету університету. Ними, зокрема, були К. Страшкевич (1865-1868), В. Іконников (1868-1872), В. Антонович (1872-1906). За В. Антоновича збірка музею збільшилась вдвічі і 1906 року налічувала вже 60 тис. одиниць зберігання. Володимир Боніфатійович багато зробив для її вивчення та введення до наукового обігу, зокрема 1906 року він опублікував окремим виданням опис монет і медалей музею. Збірка була впорядкована за колекціями, які відображали історію грошового обігу різних країн. В їх числі – грецька, римська, давньоруська, російська, польська, німецька.
Антонович В. Б. Описание киевского клада, содержащего римские монеты III и IV ст. – Москва : Синодальная типография, 1878. – 6 с.
Антонович В. Б. Раскопки курганов в Западной Волыни / В. Б. Антонович. – Москва : Типография Лисснера, [1901]. – 21 с.
Антонович В. Б. Твори. Т. 1 / В. Б. Антонович ; відп. ред. К. М. Мельник-Антонович ; Н К О УСРР ; Всеукраїнська Академія наук УРСР, Соціяльно-економічний відділ. – У Києві, 1932. – LXXXIX, [I], 312 с.
На титульній сторінці видання - штамп «Спец. фонд».
До таких фондів за часів СРСР регулярно відбиралась так звана антирадянська література. Особлива увага приділялась виданням, що вийшли друком після 1917 року: белетристика, публіцистика, книги з історії України тощо. Доступ до спецфондів був максимально обмежений.
У 1928 році, у зв’язку з відзначенням 20-річчя смерті В. Антоновича, у ВУАН було створено комісію з видання праць В. Б. Антоновича (планувалося видати 9 томів). Відповідальним співредактором (спільно з М. М. Ткаченком) комісії стала К. М. Антонович-Мельник. Протягом 1928-1930 років вона редагувала й готувала до друку 1-й та 2-й томи повного зібрання праць В. Антоновича. Але влітку 1930 року Катерина Миколаївна була звільнена з роботи після так званої чистки в апараті ВУАН. 1932 року було видано лише 1-й том із запланованих дев’яти, підготовлений до друку ще у червні 1929 року. У 1934 році, після появи погромної статті про так звані «націонал-фашистські настанови» видавців першого тому праць В. Б. Антоновича, проект «поховали». Таким чином, видання 1932 року донедавна було першим і єдиним збірником праць В. Б. Антоновича не лише в Україні, а й у світі. Книга є бібліографічною рідкістю.До 1-го тому увійшли бібліографія праць В. Б. Антоновича та досліджень про нього, мемуари вченого, «Моя исповедь», вірші, статті «Произведения Шевченка, содержание которых составляет исторические события», «Історичні байки п. Маріяна Дубецького. (З приводу праці про початок Запоріжжя)», «Записки Вол. Атоновича в справі обмежень української мови», «Погляди українофілів» (заголовок належить редакції збірника) та ін.
Антонович В. Б. Чари на Україні / В. Б. Антонович ; пер. В. Гнатюк. - [Репр. вид.]– Київ : Стародавній Світ, 2013. – 78 с.
Антонович В. Б. Що принесла Україні Унія : стан української Православної Церкви від половини XVII до кінця XVIII ст. / В. Б. Антонович. – Вінніпег : Екклезія, 1991. – 132 с.
Антонович В. Исторические песни малорусского народа. Т. 1 - 2 / с объяснениями Вл. Антоновича и М. Драгоманова. – Киев : Тип. М. П. Фрица, 1874-1875, - XXIV, 336, XI, 166 с.
Антонович В. По вопросу об уничтожении Ярославова Вала / В. Антоновича. – Киев : Типография Корчак-Новицкого, 1895. – 21 с.
У правому верхньому кутку правого форзацу – штамп установи – попереднього власника видання: «У.С.Р.Р. Українська Академія наук. Археологічний музей. м. Київ, Лаврський Заповідник».
В 1920-х рр., після «визнання колишньої Києво-Печерської Лаври за історико-культурний державний заповідник і перетворення її у Всеукраїнський музейний городок» (постанова від 29 вересня 1926 р.), окрім вже наявних у складі заповідника структур (наприклад, Музей староукраїнської будівельної техніки, Музей української старовини (Збірка Потоцького), Український театральний музей ВУАН), було заплановано розгорнути ще низку музейних закладів, зокрема і Музей археології. (див. Курінний П. П. Всеукраїнський державний культурно-історичний заповідник «Всеукраїнський музейний городок» // Український музей: Зб. 1. – 1927). Збірки Археологічного музею складалися, певною мірою, з фонду університетського музею. Сьогодні археологічні комплекси, що утворювали фонди Археологічного музею ВУАН протягом 1931-34 рр., є частинами колекцій НМІУ (Національного музею історії України ), Музею історії Києва, НКПІКЗ (Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника).
Антонович В. Польско-русские соотношения XVII в. в современной польской призме. (По поводу повести Г. Сенькевича «Огнем и мечем») / В. Антонович. – Киев : Типография Г. Т. Корчак-Новицкого, 1885. – 35 с. – Приплетено до книги: Лазаревский, А. М. Люди Старой Малороссии. Лизогубы, Милорадовичи, Миклашевские и Свечки : (из 1, 3 и 8-й книжок «Киевской Старины» за 1882 г.). – Киев : Типография Г. Т. Корчак-Новицкого, 1882.
На 1-ій сторінці дослідження Антоновича – автограф «А. Шрамченко».
На титульній сторінці конволюту – друкований екслібрис «Александр Шрамченко» та штамп «Библиотека Александра Шрамченко».
Олександр Миколайович Шрамченко (1859-1921) – культурний діяч, етнограф, родом з Чернігівщини. Після закінчення у 1887 році історико-філологічного факультету Київського університету учителював на Кавказі, згодом на Холмщині (до 1909 року), збирав фольклорні матеріали. Повернувшись до Києва, був членом Наукового Товариства у Києві, публікувався в журналі «Киевская Старина», пізніше став відповідальним редактором журналу «Україна», редактором «Українського Етнографічного Збірника» Наукового Товариства, з 1919 року – секретар комітету Всенародної Бібліотеки при Всеукраїнській академії наук. О. М. Шрамченко – перекладач праць Володимира Антоновича українською мовою.
Олександр Миколайович Шрамченко – батько військового і громадського діяча, старшого лейтенанта військово-морського флоту УНР, видатного філателіста, Святослава Олександровича Шрамченка (1893-1958). В доробку С. Шрамченка близько 200 статей різними мовами з військово-морської тематики.
Антонович В. Черты быта славян по курганным раскопкам / В. Антонович // Древности Приднепровья. Эпоха славянская (VI-XIII в.). Вып V. – Киев : Фото-Типография С. В. Кульженко, 1902. – С. I-VI. – (Собрание Б. И. и В. И. Ханенко).
Книга належала до приватної колекції Федора Кіндратовича Вовка (1847-1918)
– видатного українського етнографа, фольклориста, антрополога, археолога, громадсько-політичного діяча. На титульному аркуші – криптонім «Х. В.», на корінці оправи – суперекслібрис «Х. В.» (Федір (Хведір) Кіндратович Вовк).
Антонович Владимир. Исследование о гайдамачестве по актам 1700-1768 г. / составил Владимир Антонович. – Киев : В университетской типографии (И. Завадского), 1876. – 128 с. – Извлечено из III тома 3-й части Архива Юго-Западной России, изданного Временною Комиссиею для разбора древних актов.
Антонович Владимир. Последние времена казачества на правой стороне Днепра. По актам с 1679 по 1716 год / составил Владимир Антонович. – Киев : В типографии Е. Федорова, 1868. – 197 с. - Извлечено из 2-го тома III части Архива Юго-Западной России, изданного Киевскою комиссиею для разбора древних актов.
Антонович Володимир. Коротка історія козаччини / Володимир Антонович ; Українська вільна академія наук ; накладом Олександра Чорнухи. – 3-тє вид. – Вінніпег, 1971. – 232 с. : карта. – ( Літопис УВАН ; ч. 2).
Білодід В. Д. Історіографія української етноментальності : В. Б. Антонович : історіософські нариси / В. Д. Білодід ; ред. Н. П. Поліщук. – Київ : Вища школа, 2011. – 336 с.
Болсуновский К. В. В. Б. Антонович как нумизмат : исторический очерк / К. В. Болсуновский. – Санкт-Петербург, 1912. – 31 с.
Босенко Н. П. Київська історична школа Володимира Антоновича на зламі XIX-поч. XX ст. : монографія / Н. П. Босенко, О. І. Кіян. – Кіровоград : Александрова М. В., 2016. – 231 с.
Верзилов А. В. Памяти Владимира Бонифатиевича Антоновича / А. В. Верзилов. – Чернигов : Типография Губернского земства, 1908. – 28 с.
Грамоты Великих князей Литовских с 1390 (?) по 1569 год, собранные и изданные под редакцией Владимира Антоновича и Константина Козловского. – [1885]. – 174 с.
Данилевич В. Ю. Професор В. Б. Антонович та археологічний музей І.Н.О. / В. Ю. Данилевич. – Київ, 1928. – 20 с.
На титульній сторінці – напис: «[…] на добрий спогад од автора. 22.IX.31 р.».
На жаль, неможливо встановити, кому В. Данилевич подарував свою книгу, адже частина аркушу, де, ймовірно, були написані ім’я та прізвище адресата, вирізана.
Автор книги – український історик, археолог, нумізмат, музеєзнавець, учень В. Б. Антоновича Василь Юхимович Данилевич (1872-1936) – у 1920-1931 рр. був професором Київського інституту народної освіти (ІНО).
Дорошенко Д. Володимир Антонович : його життя й наукова та громадська діяльність / Д. Дорошенко. – Прага : Видавництво Юрія Тищенка, 1942. – 163, [5] с. – (Наукова бібліотека «ЮТ» ; ч. 14-15).
Драгоманов М. П. Малоруські народні перескази / М. П. Драгоманов, В. Б. Антонович. – Відень, 1876. – XXV, 434 с.
Історія української археографії : персоналії. Вип. 1. Микола Костомаров, Дмитро Багалій, Володимир Антонович, Михайло Грушевський, о. Атанасій Великий / АН України, Археографічна комісія, Інститут української археографії, Центральна наукова бібліотека ім.. В. І. Вернадського, Інститут рукописів ; відп. ред.. Г. Боряк. – Київ, 1993. – 97 с. – (Проблеми едиційної та камеральної археографії ; вип. 17).
Кіян Олександр. Володимир Антонович: історик і організатор «Київської історичної школи» / О. Кіян ; НАН України, Ін-т іст. України. – Київ, 2005. – 492 с.
Костомаров М. Руска история в житєписях єі наиголовніиших діятелів. Т. 1- 3 / М. Костомарова ; переложив Ол. Барвіньский. – У Львові : З друкарні товариства имени Шевченка під зарядом Фр. Сарніцкого, 1875-1877. – 135, 125, 154, [2] с.
Видання з приватної книгозбірні В. Б. Антоновича (на титульній сторінці – власницький напис: «В. Антонович»).
Ляскоронский В. Современная летопись. В. Б. Антонович. (Некролог) / В. Ляскоронский // Журнал Министерства Народного просвещения. – [1908. – Кн. VI]. – С. 51-75. – Приплетено до книги: Родников, В. Историческая записка о состоянии Киево-Подольской женской гимназии в течение первого пятидесятилетия ее существования. 1861-1911. – Киев : Типография «Русская печатня», 1911.
На 1-ій сторінці статті – дарчий напис: «Глубокоуважаемому и дорогому Григорию Федоровичу Писемскому от автора [Василя Григоровича Ляскоронського]» та штамп «Библиотека Г. Писемского». На корінці конволюту – суперекслібрис «Г. П.» [Григорій Писемський].
Василь Григорович Ляскоронський (1860-1928) – український історик, археолог, етнограф, нумізмат і картограф, член Київського товариства старожитностей і мистецтв. Професор (1909 р.). Представник історичної школи Володимира Антоновича. Дипломна праця «Политическое собрание во Франции в XVI ст. по неизданным источникам» під керівництвом професора В. Б. Антоновича, відзначена срібною медаллю і була зарахована за кандидатську. Саме Антонович спрямував дослідницьку діяльність В. Ляскоронського на творчість Г. де Боплана як картографа пізньосередньовічної України. Свої дослідження він підсумував у 1901 році у монографії «Гійом Левасер де Боплан та його історико-географічні праці щодо Південної Росії: Карти України XVII століття» (рос. Гийом Левассер де Боплан и его историко-географические труды относительно Южной России: Карты Украины XVII века), включивши до неї власний переклад праці Г. де Боплана «Опис України» та репродукції деяких його карт. Лекції та особисте спілкування з В. Антоновичем зумовили спрямування історичних поглядів В. Ляскоронського, стали підґрунтям його самостійної наукової роботи. Василь Григорович до кінця свого життя залишився стійким послідовником свого вчителя, його справжнім другом.
Григорій Федорович Писемський (1862-1937) – випускник Київського університету Св. Володимира (медичний факультет), лікар-гінеколог, доктор медицини, професор (з 1913 року). Заслужений діяч науки УРСР (з 1935 року).
Матеріяли для біографії В. Б. Антоновича : (з приводу двадцятої річниці з дня його смерти) / зібрав і зредагував акад. Дмитро Багалій ; Всеукраїнська академія наук. – У Київі : З друкарні Всеукраїнської Академії Наук, 1929. – 129 с. – (Збірник Історично-філологічного відділу ; №92).
На звороті титульного аркушу - штамп «Музей Антропології та Етнології ім. проф. Хв. Вовка. Книгозбірня».
Заснування Музею (згодом Кабінету) антропології та етнології тісно пов’язано з іменем Федора Вовка. Відомий український вчений Федір (Хведір) Кіндратович Вовк (1847-1918) присвятив своє життя «студіюванню анатомічної антропології, передісторії» та порівняльній етнографії, зробивши своїми численними працями (90 оригінальних праць та понад 120 рецензій) помітний внесок у вітчизняну науку. Після смерті вченого, його Ідею про заснування в Україні наукового народознавчого осередку підхопив і почав втілювати у життя один з його учнів і палких послідовників – Олександр Гаврилович Алешо (1890-1922). Попри значні труднощі, у 1920 році він перевіз цінну наукову спадщину Вовка з Петрограда до Києва. 29 березня 1921 року при Українській Академії наук Музей антропології та етнології ім. Ф. Вовка було відкрито. В його основу було покладено всю наукову спадщину вченого – бібліотеку, численні наукові антропологічні, етнографічні та палеоетнологічні матеріали у вигляді колекцій речей, рукописних матеріалів, заміток, малюнків, карток антропометричних вимірів, фотографій тощо. При музеї було організовано наукову бібліотеку з архівом та фотолабораторією.
Мемуары относящиеся к истории Южной Руси. Вып. II (первая половина XVII ст.). Ф. Евлашевский. Я. Собеский. Походы 1625 и 1628 г.г. С. Окольский. Г. Боплан. Освобождение невольников. Б. Машкевич / перевод К. Мельник ; под редакциею В. Антоновича. – Киев : Типография Корчак-Новицкого, 1896. – 438, [1] с. : [2] л. ил.
Мемуары, относящиеся к истории Южной Руси. Вып. 1 (XVI ст.). Михаил Литвин. Б. де-Виженер. Л. Горецкий. Э. Ляссота / перевод К. Мельник ; под редакциею В. Антоновича. – Киев : Типография Г. Т. Корчак-Новицкого, 1890. – 190 с.
Найбільш цінні, з погляду вивчення історії України, мемуарні матеріали В. Б. Антонович розпочав видавати з популяризаторською метою. Так з’явились «Мемуары, относящиеся к истории Южной Руси» в двох випусках. Перший охоплює XVI століття, другий – першу половину XVII століття. Головна їх мета, за задумом Антоновича, - «дати підручник мало приступних джерел для практичного ужитку та першого введення у джерельне дослідження української історії». Видання, представлене на виставці – особливе. На титульній сторінці – дарчий напис [рукою В. Б. Антоновича]: «Михайлу Федоровичу Комарову на спомин [від] видавців. К. Мельник, В. Антонович», а також штамп «Бібліотека М. Комарова».Михайло Федорович Комаров (псевдоніми: М. Уманець, М. Комар) (1844-1913) – український письменник, бібліограф, критик, фольклорист, перекладач і лексикограф.Катерина Миколаївна Мельник-Антонович (Антонович-Мельник) (1859-1942) – археолог, історик, музейна діячка, друга дружина В. Б. Антоновича.
Самоквасов Д. Инструкция для описания городищ, курганов и пещер и для производства раскопок курганов : (составлена комиссиею, назначенною 3-м Археологическим съездом в Киеве и утверждена в общем заседании съезда 21 августа 1874 г.) / Д. Самоквасов, Л. Ивановский, В. Антонович. – Киев : В университетской типографии, [1874]. – 7 с.
Книга з бібліотеки П. П. Потоцького (на титульній сторінці - штамп «Павел Платонович Потоцкий. Екатеринг. пр., д. №8»).
Павло Платонович Потоцький (1857-1938) – військовий, генерал від артилерії, громадський і культурний діяч, військовий історик, громадський і культурний діяч, музеєзнавець, меценат, бібліофіл.Більш як 50 років збирав і вивчав унікальну науково-художню колекцію (архів з гетьманськими універсалами, мистецькі твори, художні меблі, старовинна зброя, карти України тощо), яка з 1927 року знаходилась у Києві, на території Всеукраїнського музейного містечка (Києво-Печерська Лавра) під назвою «Музей України (Збірка П. П. Потоцького)».Основне ядро колекції складала бібліотека (близько 17 тис. томів на 10 мовах світу). За спрямованістю в ній переважали книги та періодичні видання з військово-історичної тематики (більш як 5,5 тис. назв) та історії України (близько 4,5 тис. томів). Серед раритетів - рукописні видання, зарубіжні та вітчизняні стародруки, книги з автографами видатних діячів науки і культури України.Після арешту і смерті П. П. Потоцького у 1938 році колекцію, у тому числі бібліотеку, було розпорошено. Частина книгозбірні опинилась у фонді створеної у 1939 році Державної історичної бібліотеки УРСР (нині Національна історична бібліотека України).
Самоквасов Д. Я. Археологические карты В. Б. Антоновича / Д. Я. Самоквасов. – Киев : Типография 1-й Киевской артели Печатного дела, 1906. – 19 с.
Син України : Володимир Боніфатійович Антонович : у 3-х т. / упорядник В. А. Короткий. – Київ : Заповіт, 1997.Т. 1. – 447 с. : іл.Т. 2. – 448 с. : іл.
Томашівський С. Володимир Антонович. Його діяльність на полі історичної науки. (З нагоди ювілею) / С. Томашівський. – Львів : Друк. Наук. т-ва ім. Шевченка, 1906. – 67 с.
