Протягом 2017-2021 рр. Україна відзначатиме 100-річчя подій Української революції 1917-1921 років. Явище загальноукраїнське, вона дала поштовх для розвитку національного руху, створення і діяльності українських органів влади, політичних партій та громадських інституцій, відродження науки і культури. Ключовим рушієм Революції був український народ і його політична еліта, яка протягом цих бурхливих подій еволюціонувала від ідей політичної автономії та федерації до усвідомлення необхідності здобуття власної державної незалежності.
Боротьбу за державність очолила Українська Центральна Рада – єдина парламентська інституція, утворена на руїнах самодержавства.
7 (20) березня 1917 року практично одностайно таємним голосуванням головою українського парламенту було обрано Михайла Сергійовича Грушевського, який і став лідером, головним провідником політики Центральної Ради, мав великий вплив на її рішення, був ініціатором та співавтором найголовніших документів, прийнятих цією інституцією.
Видатний державний і громадський діяч, провідник ідеї соборності українських земель, Михайло Грушевський разом з тим - вчений світового рівня, наукова спадщина якого вражає своїм тематичним діапазоном, фундаментальністю, енциклопедичністю. Створивши цілісну концепцію українського історичного процесу, засновану на кращих здобутках світової та української науки, він є автором більш як двох тисяч праць з історії, соціології, літератури, етнографії, фольклористики. Публіцистичні твори, епістолярний доробок вченого ще й досі досліджено не повною мірою. Та насамперед Грушевський увійшов у вітчизняну історію як автор 10- томної «Історії України-Руси», над якою працював протягом 38 років (з 1895 по 1933 рік) і яка стала справжнім літописом нашого народу.
У період буремної доби Українських визвольних змагань вийшло друком чимало наукових праць Михайла Грушевського. Це видання з друкарні приватного підприємця Петра Барського, Української Центральної Ради, видавництв «Дніпросоюз», «Криниця», видавництва Союзу Визволення України у Відні тощо. Пропонуємо усім, хто цікавиться історією України і прагне дослідити творчий доробок нашого видатного співвітчизника, ознайомитися з книжковою виставкою, на якій представлено рідкісні видання праць вченого 1917-1921 років. Деякі з них мають цікаві книжкові знаки, за якими можна не лише з’ясувати історію побутування книги, але й згадати драматичні події минулого України.
Виставку розгорнуто в читальній залі НДВ стародруків, цінних та рідкісних видань Національної історичної бібліотеки України.
1. Проф. Михайло Грушевський – голова Української Центральної Ради. – Київ : Криниця, 1917. – 30 с.
На титульній сторінці видання - штамп «Спец. фонд». До таких фондів за часів СРСР регулярно відбиралась так звана антирадянська література. Особлива увага приділялась виданням, що вийшли друком після 1917 року: белетристика, публіцистика, книги з історії України тощо. Доступ до спецфондів був максимально обмежений.
|
|
2. Грушевський, М. Всесвітня історія в короткім огляді. Ч. 1 - 6 / Мих. Грушевський. – Вид. 2-ге. – Київ : Друк. Акц. Т-ва «Петро Барський в Київі», 1917. – 168, 176, 144, 168, 168, 160 с. : іл. Книга належала бібліотеці товариства «Просвіта» у м. Миргороді, про що свідчить відповідний штамп на титульній сторінці. Такі товариства протягом 1917 року були організовані по всій Полтавщині. «Беріться до діла всі, в кого душа жива, хто любить Україну, наш народ і хоче йому добра», - закликав у «Полтавских епархиальных ведомостях» голова полтавської «Просвіти» Григорій Коваленко – громадський діяч, історик, інспектор позашкільного відділу Полтавської губернської управи. На шпальтах цього видання, яке тоді мало найбільший наклад на Полтавщині, він опублікував детальну інструкцію з організації та діяльності «Просвіт» на теренах всього Полтавського краю. |
|
3. Грушевський, Михайло. З політичного життя Старої України : розвідки, статті, промови / Михайло Грушевський. – Київ : Друк. Акц. Т-ва «П. Барський», 1917. – 126, [1] с. 4. Грушевський, М. Звідки пішло Українство і до чого воно йде / Мих. Грушевський. – Вид. 2-ге. – Київ : З друк. Акц. Т-ва «Петро Барський», 1917. – 16 с. 5. Грушевський, М. Студії з економічної історії України : економічний і соціальний перелом XV-XVII вв. : господарство польського магната на Задніпров’ї / Мих. Грушевський. – Київ : Друк. Укр. Центр. Ради, 1917. – 95, [1] с. |
|
6. Грушевський, М. Українська Центральна Рада й її Універсали перший і другий / Мих. Грушевський. – Вид. 3-тє. – Київ : З друк. Т-ва «П. Барський», 1917. – 12 с. 7. Грушевський, М. Україна і Росія : переговори в справі нового ладу (липень-серпень 1917 р.) : (продовження брошури «Українська Центральна Рада й її універсали перший і другий») / Мих. Грушевський. – Київ : Друк. Акц. Т-ва «Петро Барський в Київі», 1917. – 16 с. |
|
8. Грушевський, М. Хто такі українці і чого вони хочуть / М. Грушевський. – Київ, 1917. – 15 с. | |
9. Грушевський, М. Якої автономії і федерації хоче Україна / М. Грушевський ; вид. Союза Визволення України. – Відень : З друк. Адольфа Гольцгавзена у Відні, 1917. – 22 с. Книгу видано накладом Союза Визволення України (СВУ) (політична організація, утворена 4 серпня 1914 українцями-емігрантами з Росії. Головна мета Союзу – проголошення самостійності та соборності України. Недовгий час центром організації був Львів, пізніше – Відень. Заходами СВУ 1917 р. були створені дві українські дивізії – «сірожупанників» і «синьожупанників» (Сіра дивізія, Синя дивізія), які згодом влились в українську армію. Видавнича діяльність СВУ була досить активною. У Відні видавався журнал «Вістник Союза визволення України» (редактори В. Дорошенко, А. Жук, М. Возняк) і тижневик «Ukrainische Nachrichten», у Лозанні – «La Revue Ukrainienne». Накладом СВУ видано близько 50 книг і 30 брошур про Україну німецькою, французькою, англійською, італійською, угорською, турецькою, румунською, хорватською, болгарською, чеською, шведською мовами. |
|
10. Грушевський, Михайло. Ілюстрована історія України / Михайло Грушевський. – Київ : З друк. Акц. Т-ва «Петро Барський», 1918. – 552 с. : іл. Книга містить цікаві відомості: на титульній сторінці видання – дані про його тираж: «Тридцять сьома тисяча». Зазначено також вартість книги – «Ціна шість карбованців» і повідомляється: «Видавці просять не платити в київських книгарнях дорожче, бо книгарням дається 25% опусту, і хто продає дорожче, тим книга не буде видаватись». 11. Грушевський, М. Старинна історія : греко-римський світ / М. Грушевський. – Київ : Друк. Акц. Т-ва «Петро Барський». – 159 с. |
|
12. Грушевський, М. Культурно-національний рух на Україні в XVI-XVII віці / М. Грушевський. – Вид. 2-ге / Дніпровського Союзу Споживчих Союзів України (Дніпросоюз). – [Київ], 1919. – 248 с. Дніпровський Союз Споживчих Союзів України (Дніпросоюз) – об’єднання споживчих кооперативів на українських землях, що діяло протягом 1917-1920 років. Об’єднанню належало також київське видавництво. 13. Грушевський, М. Переяславська умова України з Москвою 1654 року : статті і тексти / Мих. Грушевський. – Вид. 3-тє. – Київ : З друк. Акц. Т-ва «Петро Барський», 1918. – 63 с. |
|
14. Грушевський, Михайло. Про батька козацького Богдана Хмельницького / Михайло Грушевський. – [Нью-Джерсі] : З друк. «Свободи», 1919. – 75 с. : іл. «Свобода» - газета української громади в Америці. Заснована у 1893 році в США, вона є найстаршою у світі україномовною газетою, що видавалась безперервно. Від 1921 до 1998 року газета була єдиним поза Україною щоденним виданням. Архів «Свободи» - це унікальне джерело інформації з історії українства: понад 23 тис. чисел газети, біля сотні альманахів УН Союзу, комплект дитячого журналу «Веселка», книжки, видані друкарнею «Свободи». |
|
15. Грушевський, Михайло. Про старі часи на Україні. Коротка історія України (для першого початку) / Михайло Грушевський. – Вид. 4-те. – Київ, 1919. – 160 с. 16. Грушевський, Михайло. Історія України приладжена до програми вищих початкових шкіл і низших кляс шкіл середніх / Михайло Грушевський ; вид. Дніпровського Союзу Споживчих Союзів України (Дніпросоюз). – Київ ; Відень, 1920. – 216 с. На титулі – штампи «Спец. фонд» та «Bibliotheque Ukrainienne Simon Petlura a Paris». Українська бібліотека імені Симона Петлюри в Парижі – осередок українського культурного життя у Франції, – заснована у 1926 році з ініціативи Комітету вшанування пам’яті Голови Директорії УНР, Головного Отамана війська УНР Симона Петлюри, який трагічно загинув на паризькій вулиці Расіна у травні 1926 року. Першу книгу для бібліотеки – «Конституцію гетьмана Пилипа Орлика», видану у Бендерах 1710 року, - подарував бібліотеці головний редактор громадсько-політичного та літературно-мистецького тижневика у Парижі, органу УНР «Тризуб» В’ячеслав Прокопович. Під час німецької окупації Парижа у роки Другої світової війни фонд бібліотеки (який налічував майже 20 тис. примірників документів) був вивезений до Берліна. Влітку 1943 року розпочалося перевезення матеріалів, зібраних різними структурами відомства Альфреда Розенберга (проводило захвачення культурних цінностей на окупованих територіях) з Берліна до м. Рацібор (Ратібор) у Силезії (тепер територія Польщі). Саме звідси, ймовірно, фонди Бібліотеки у 1945 році разом з іншими трофеями були вивезені радянськими військами і опинилися в різних бібліотеках колишнього Радянського Союзу. |
|
17. Грушевський, М. Початки громадянства (генетична соціологія) / Мих. Грушевський ; Institut sociologique Ukrainien. – [Відень], 1921. – 326 с. Український соціологічний інститут (УСІ) – перший науковий український заклад в еміграції – заснований наприкінці 1919 р. у Відні Михайлом Грушевським. Інститут став основним місцем його наукової діяльності у період перебування за кордоном. Праця М. Грушевського «Початки громадянства», представлена на виставці, в якій вчений обґрунтував свої погляди на державу і націю, – одна з найпомітніших публікацій УСІ. Окрім праць Михайла Грушевського УСІ видав також монографії В. Старосольського «Теорія нації» (1919 р.), М. Шраґа «Держава і соціалістичне суспільство» (1923 р.), М. Лозинського «Галичина в 1918-1920 рр.» (1922 р.) та ін. Український соціологічний інститут проіснував у Відні до березня 1924 року (до повернення М. Грушевського та його соратників в Україну). Далі українські соціологічні студії в еміграції розвинулись у Празі. |