ДЯКУЄМО ВОЇНАМ, ЯКІ ЗАХИЩАЮТЬ КРАЇНУ!
20.10.2026
Богдан Дмитрович Гаврилишин – економіст українського походження, фахівець із менеджменту, викладач, громадський діяч і меценат. Його міжнародна кар’єра охопила Канаду та Швейцарію, а значну частину своєї діяльності він присвятив розвитку незалежної України, освіти й підготовці нового покоління українських лідерів.
Народився Богдан Гаврилишин 19 жовтня 1926 року в Коропці на Тернопільщині. Під час Другої світової війни, у 1944 році, його вивезли на примусові роботи до Німеччини. Після війни перебував у таборі для переміщених осіб, а 1947 року емігрував до Канади. Працював лісорубом, самостійно вивчав англійську мову та здобував освіту. 1954 року закінчив Торонтський університет, отримавши ступінь магістра з інженерної справи. Згодом навчався в Міжнародному інституті менеджменту в Женеві, а 1976 року здобув ступінь доктора економіки Женевського університету.
Від 1960 року Гаврилишин жив у Швейцарії, де працював у Міжнародному інституті менеджменту в Женеві, а в 1968–1986 роках очолював його. Долучився до створення Всесвітнього економічного форуму в Давосі. Був консультантом із питань управління для державних установ і бізнес-структур, проводив семінари та читав лекції у понад 80 країнах світу. Автор понад 150 статей із проблем менеджменту, управлінської освіти, економіки та політики.
Із кінця 1980-х років Богдан Гаврилишин активно працював в Україні, сприяючи її становленню та розвитку міжнародних зв’язків. Був радником першого Президента України Леоніда Кравчука, а також інших керівників держави. 1990 року долучився до створення Міжнародного інституту менеджменту в Києві та відіграв важливу роль у заснуванні Міжнародного фонду «Відродження», наглядову раду якого очолював у 1991–1998 роках.
Важливе місце в його житті посідав «Пласт» – Національна скаутська організація України. Гаврилишин був її членом із юнацьких років, а в 2006–2008 роках очолював Крайову пластову раду. 2011 року долучився до Ініціативної групи «Першого грудня», яка об’єднала українських інтелектуалів задля утвердження моральних засад суспільного життя. У 2010 році заснував благодійний фонд свого імені, спрямований на підтримку молодих українців, здатних долучитися до суспільних перетворень.
За вагомий внесок у розвиток науки, міжнародне визнання України та благодійну діяльність Гаврилишина відзначено численними нагородами, зокрема орденами «За заслуги» III ступеня, князя Ярослава Мудрого V ступеня та Свободи. Був іноземним членом Національної академії наук України та членом Римського клубу.
Помер Богдан Гаврилишин 24 жовтня 2016 року в Києві. Його прах поховано в рідному Коропці.
Життя і діяльність Богдана Гаврилишина стали прикладом поєднання міжнародного досвіду, відповідального лідерства та відданого служіння Україні.
Бібліографічний список
Віднянський, С. В. Гаврилишин Богдан Дмитрович (1926-2016) / С. В. Віднянський // Україна в міжнародних відносинах : енциклопедичний словник-довідник. Вип. 5. Біографічна частина : А-М. – Київ : Ін-т історії України НАН України, 2014. – С. 88-89.
Гаврилишин, Б. Д. Україна : 20 минулих і 20 майбутніх років державотворення / Б. Д. Гаврилишин // Той, хто відродив Могилянку : збірник до 60-ліття В'ячеслава Брюховецького. – Київ : Києво-Могилянська академія, 2007. – С. 255-258.
Гаврилишин, Б. Д. До ефективних суспільств: дороговкази в майбутнє : доповідь Римському Клубові / Б. Д. Гаврилишин ; упоряд. В. Рубцов. – 3-тє укр. допов. вид. – Київ : Пульсари, 2009. – 248 с. : іл., табл.
Гаврилишин, Б. Д. До ефективних суспільств: Дороговкази в майбутнє : доповідь Римському Клубові / Б. Д. Гаврилишин. – 4-те укр. вид., без змін. – Київ : Пульсари, 2013. – 246 с. : схем., табл.
Гаврилишин, Б. Д. Дороговкази в майбутнє: до ефективніших суспільств : доповідь римському клубові : пер. з англ. / Б. Д. Гаврилишин. – Київ : Наукова думка, 1990. – 207 с.
Гаврилишин, Б. Д. Залишаюсь українцем / Б. Д. Гаврилишин. – Біла Церква : Білоцерківська книжкова фабрика, 2023. – 319, с. : фот.
Железняк, М. Г. Гаврилишин Богдан Дмитрович (1926-2016) / М. Г. Железняк // Енциклопедія Сучасної України. Т. 5. Вод – Гн. – Київ : Ін-т енциклопедичних досліджень НАНУ, 2006. – С. 260.
