ДЯКУЄМО ВОЇНАМ, ЯКІ ЗАХИЩАЮТЬ КРАЇНУ!
19.10.2026
Народився Сергій Олександрович 6(18).10.1876 р. у с. Пальчик Звенигородського повіту на Київщині (тепер Катеринопільський район Черкаської області) у родині священика. До духовного сану в багатьох поколіннях належали його прадіди з роду Охріменків. Їхнє прізвище в офіційних документах середини ХІХ століття було русифіковане – змінене на Єфремова. [30, с. 11; 38, с. 392].
П'ять років провчився Сергій в Уманському духовному училищі, у 1891 році приїхав до Києва і поступив у духовну семінарію. Під час перебування в семінарії стає активним членом української громади, знайомиться з лідерами київської Старої Громади В. Б. Антоновичем і О. Я. Кониським, а також національно орієнтованою творчою молоддю – М. С. Грушевським, О. Г. Лотоцьким та ін. У 1893 р. починає писати оповідання українською мовою, які з 1895 р. друкувалися у львівському журналі «Дзвін». За участь в українському громадсько-культурному русі змушений 1896 р. залишити семінарію. Через рік, склавши екстерном випускні іспити в Першій київській гімназії, поступає на юридичний факультет Київського університету св. Володимира, якій закінчив у 1901 році [37, с. 54; 38, с. 392].
Долучившись у часи навчання до політичного життя, С. Єфремов у 1897 р. бере участь у створенні таємної Загальної безпартійної української організації (ЗБУО) і поринає з головою у роботу видавничого гуртка, заснованого ЗБУО. Цей гурток, під назвою «Вік», поступово перетворюється на потужне товариство, в якому Сергій Олександрович виконує обов'язки заступника голови видавничої комісії, і спрямовує відповідальну редакторську роботу по упорядкуванню 3-томної антології «Вік», присвячену століттю українського письменства [1, с. 145-146].
У 1904 р. було ухвалено нову назву організації Українська демократична партія (УДП), затверджено проєкт програми, куди увійшли вимоги з проєкту платформи ЗБУО. Разом із Б. Грінченком, М. Левицьким, Ф. Матушевським та ін. Сергій Єфремов засновує Українську радикальну партію (УРП), яка в 1905 р. за його ініціативою об’єдналася з УДП, отримавши назву Українська Радикально-Демократична Партія (УРДП). Її представники висувають, перш за все, гасла автономії України та земельної реформи. Вирішення останнього питання настільки приваблювало Єфремова, що він його активно відстоював, працюючи в інших організаціях, серед яких заснований в Україні у 1905 р. Селянський Союз [1, с. 146; 30, с. 12].
Роботу в політичних партіях Сергій Олександрович поєднував із публіцистичною діяльністю та участю в періодичних виданнях. За гострі публіцистичні виступи на захист української національної культури і політичних свобод у дореволюційний період неодноразово заарештовувався російськими властями. Так, він пережив обшук, вилучення вже надрукованого матеріалу та арешт напередодні виходу першого числа газети «Громадське слово» (у 1905 р.). Після його звільнення газета таки вийшла (під новою назвою «Громадська Думка»), але невдовзі нова заборона, і новий арешт співробітників, серед яких був і С. Єфремов. Та все-таки редагована ним газета під назвою «Рада» побачила світ у 1906 р. Щоденна українська газета стала дітищем і віддушиною для Сергія Олександровича. Єфремов працював у ній і як кореспондент, і як автор численних статей, і, зрештою, як член редакційної колегії. Співробітничав у багатьох українських періодичних виданнях: «Зоря», «Правда», «Записки НТШ», «Киевская Старина», «Літературно-науковий вісник», «Нова Рада», «Україна» та ін. Друкував у них статті публіцистичного та історико-літературного характеру [1, с. 146-147; 30, с. 12].
У 1908 році С. Єфремов став одним із засновників і активним діячем Товариства українських поступовців (ТУП) [30, с. 12].
В 1911 році у Києві виходить ґрунтовна праця Сергія Єфремова «Історія українського письменства», починаючи з найдавніших ще великокняжих часів, яка згодом неодноразово перевидається [1 і 2 вид. – 1911 р., 3 вид. –1917 р., коротке підручне –1918 р.) [23, с. 45; 37, с. 54].
Бурхливі революційні події 1917 р. висували на порядок денний вимогу про створення в Україні єдиного центру, навколо якого об'єдналися б усі українські сили. Таким центром стала Українська Центральна Рада, утворена на початку березня на загальних зборах українських організацій та політичних партій, які відбулись у Києві. Головою Центральної Ради було обрано М. Грушевського. У квітні того ж року відбувся Український Національний Конгрес, на якому було по суті легалізовано статус Української Центральної Ради як найвищого органу крайового управління та обрано її керівників. Головою залишився Михайло Грушевський, а його заступниками стали Сергій Єфремов та Володимир Винниченко. У червні, коли Центральна Рада обрала Генеральний Секретаріат як уряд України, Сергій Олександрович очолив секретаріат із міжнаціональних справ. Це було визнанням багаторічної діяльності Єфремова як політика. Почали реалізовуватись політичні гасла, які незмінно відстоював С. О. Єфремов: здобули широку підтримку серед населення ідея автономного статусу України в межах федерації, заклики до відновлення національних традицій, вільного розвитку мови, шанування рідної історії. Разом з В. Винниченком С. Єфремов виконував досить поважну місію, керуючи делегацією до Петербурга, яка подавала Тимчасовому урядові «Декларацію Української Центральної Ради» із вимогою визнання національно-територіальної автономії. Не полишав Єфремов і партійної роботи, очоливши Українську партію соціалістів-федералістів (так у 1917 р. стали називати себе члени ТУП) [1, с. 147-148].
Однак у середині літа 1917 року С. Єфремов відійшов від активної роботи в Центральній Раді. Він не погоджувався із курсом, що нав'язувався Раді лівим крилом представлених у ній партій – українськими соціал-демократами й українськими соціалістами-революціонерами. Певну роль зіграло і погіршення особистісних стосунків С. Єфремова з лідерами цих партій М. Грушевським і В. Винниченком [38, с. 395].
Шквал обурення викликала в Єфремова кривава вакханалія, влаштована в Києві червоними військами, що взяли місто в останні дні січня 1918 року. В полум'яному листі одному з більшовицьких командирів, Юрію Коцюбинському, синові видатного українського письменника М. Коцюбинського, Сергій Олександрович виклав гнівний протест і особисті докори. Абсолютно неприйнятною для С. Єфремова була й ідея націоналізації землі, що на практиці означала знищення основ життя і культури українського селянства. Жахи пережитого ним у Києві червоного терору Єфремов описав у публіцистичному нарисі «Під обухом. Більшовики в Києві» [38, с. 395]. Сергій Єфремов, характеризуючи ті «заходи», які здійснювалися після вторгнення в Київ військ Михайла Муравйова, посланих більшовиками проти Центральної Ради 1918 р., зокрема, писав: «Безглузді заходи безтямних людей з величезними претензіями; з хлестаковською психікою, з одвагою безнадійних неуків, з розпачливою сміливістю, з нестримною хоч і вбогою фантазією – ці заходи вже даються взнаки. Нема жодного сумніву, що трохи – небагато мине часу, як ці люде зруйнують усе, що тільки підлягає руйнації, і тоді одійдуть, звідки й виринули – тобто в належну їм безвість. Тільки поправляти, що вони напсували і ще напсують, буде надзвичайно важко...» [27, с. 12].
Наприкінці 1918 року С. Єфремов остаточно відійшов від політичної діяльності, цілком зосередившись на науково-дослідницькій роботі. У січні 1919 року його обрали дійсним членом знов утвореної Української Академії наук і запропонували обійняти посаду секретаря історико-філологічного відділення. Під час другої більшовицької окупації Києва в березні-квітні 1919-го Сергій Олександрович перебував у в'язниці, але за клопотання керівництва Української Академії наук, в якій тоді керівну роль грав А. Кримський, був звільнений, хоча в наступні місяці утиски продовжувалися, але тепер уже з боку адміністрації Добровольчої армії, яка закрила відновлену Єфремовим під старою назвою «Рада» газету «Нова Рада» [38, с. 396].
У 1920-і рр. С. Єфремов спрямував свої сили і знання на наукову та науково-організаційну роботу як віце-президент і голова господарської управи ВУАН (1921-1928 рр.). Одночасно він – голова кафедри історії українського письменства (з 1921 р.), очолював Історико-літературне товариство при ВУАН, комісію для складання біографічного словника діячів України (1922-1923 рр.), комісію для видавання пам'яток новітнього письменства України (1922-1923 рр.), комісію для видання творів В. Антоновича, М. Драгоманова, І. Франка, Т. Шевченка, член комісії для дослідів над громадськими течіями на Україні. У 1923 р. Єфремова обирають членом бібліографічної комісії і дійсним членом філологічної секції Наукового товариства ім. Т. Шевченка у Львові [5, с. 208-209].
Серед численних наукових праць С.О. Єфремова особливої уваги заслуговують такі: «Перед судом власної совісти. Громадська і політична робота В.Б. Антоновича» (ЗІΦΒ, 1924-25, кн. 5). У статті «Без синтезу» (ЗІФВ, кн. 4, 1924) подано психологічний портрет П. Куліша на підставі аналізу його щоденника. Кулішеві присвячена також стаття «Провіяний Куліш» (Збірник «Пантелеймон Куліш». К. 1927) [34, с. 28-29].
В «Ювілейному Збірнику на пошану Д. І. Багалія» (К. 1927) надруковано велику статтю С. Єфремова «Без хліба». «Проблема голоду в українському письменстві». У цій статті автор дав вичерпний огляд творів українського письменства, в яких висвітлюється голод та його причини. С. Єфремов у цій статті підкреслив, що голод на Україні «не від самих стихійних причин залежить» і що «виступають чисто соціяльні чинники, які й доводять до краю зло стихійне».
У 20 рр. С. О. Єфремов збагатив українську літературу ґрунтовними монографіями: «Михайло Коцюбинський» (1922), «Карпенко-Карий» (1924), «Іван Нечуй-Левицький» (1925), «Іван Франко» (1926), «Панас Мирний» (1928). Велика цінність цих монографічних праць про видатних українських письменників полягає в тому, що вони написані на підставі довголітніх дослідів, на підставі документальних матеріалів [34, с. 29].
Особливе місце займає С.О. Єфремов у науковому шевченкознавстві. С. Єфремов працює над автографами Шевченка, досліджує тексти Шевченкових творів, очолює працю над науковим виданням творів Шевченка, працює над дослідженням окремих проблем біографії й творчості Т.Г. Шевченка. Найбільшим досягненням С.О. Єфремова було наукове видання Щоденника і листів Т. Г. Шевченка [34, с. 29-30].
1927 року за редакцією С. Єфремова і з численними його коментарями видано 4-ий том Повного зібрання творів Т. Г. Шевченка. Текст «Щоденника» Шевченка займає тут 187 сторінок, а коментар 553 сторінки і вступна стаття С. Єфремова «Літературний портрет Шевченка» 40 стор. Сам С. Єфремов опрацював тут 432 коментарі. Деякі з них становлять закінчені монографії.
Такого ж типу був і 3-ій том академічного видання творів Шевченка, в якому надруковано 225 листів Шевченка та понад 200 листів, що їх писали Шевченкові понад 60 осіб. У цьому томі понад 650 сторінок займають докладні коментарі. Більшу частину цих статей-коментарів написав сам С. Єфремов, а решту акад. Олекса Новицький та співробітники Академії М. Новицький, В. Міяковський, П. Рулін, Д. Ревуцький та ін [34, с. 30].
Слід зазначити і про співпрацю академіка Сергія Єфремова з Українським науковим інститутом книгознавства (УНІК), що існував у Києві з 1922 по 1936 рр. Сергій Олександрович очолював бібліографічну комісію УНІК на громадських засадах з початку її створення з лютого 1926 р. і до 7 березня 1928 року. Крім того, С. О. Єфремов брав участь у роботі комісії історії книги УНІК. На сторінках часопису УНІК «Бібліологічні вісті» було опубліковано дві статті Єфремова, присвячені українській книзі та діяльності українських видавництв до революції. Перша з них – «На світанку українських видавництв» – розкриває історію створення та діяльності видавництва «Вік» (1895–1918). Друга стаття С. Єфремова «В тісних рямцях», опублікована в «Бібліологічних вістях» (1926, № 2, с. 40–67). Це ґрунтовний нарис української книги за 1798– 1916 рр. [21, с. 476; 36, с. 157-158, 160].
Працюючи на науковій ниві, Єфремов ніколи не погоджувався на компроміси, коли мова йшла про подальшу долю українського народу, був твердим і послідовним у неприйнятті більшовицького режиму, саме тому Сергій Олександрович знаходився під постійним наглядом не тільки Державного політичного управління (ДПУ), а й керівних партійних органів. Наприкінці 20-х років С. Єфремов став об'єктом відвертого цькування і грубих звинувачень в антирадянській діяльності і «буржуазному націоналізмі». Проти нього виступив надзвичайно впливовий у ті роки націонал-комуніст, нарком юстиції і генеральний прокурор УРСР, із 1927 року нарком освіти УРСР М. Скрипник, що погрожував поставити вченого навколішки, якщо той не покається у скоєних ним злочинах. У лютому 1927 р. було прийнято рішення вислати ученого за кордон, але висилка не відбулась. У 1928 р. за вказівкою ЦК КП(б)У Єфремова було усунено від роботи у ВУАН, а 21 липня 1929 р. опальний академік був заарештований і звинувачений у контрреволюційній діяльності та участі у т. зв. Спілці визволення України (СВУ) [5, с. 210; 38, с. 397].
Одним із наслідків цієї кампанії було вилучення з бібліотечних фондів, крамниць не тільки видань самого С. О. Єфремова, який мав на той час сотні публікацій, але й тих видань, де були, наприклад, його передмови. Так, зі звіту бібліотекарки Слухаєвської довідуємось, що з таких книжок у кращому разі «повирізували» передмови, а книжки використовували й надалі (ІР НБУВ, ф. 47, од. зб. 285, арк. 7) [21, с. 480; 36, c. 160].
У фонді Національної історичної бібліотеки України зберігається рідкісний примірник (конволют з 14-ти алігатів) – «Букварь южнорусскій 1861 року» – останнє прижиттєве видання Тараса Шевченка, яке було видане коштом автора і призначалося для навчання дітей та дорослих грамоті українською мовою у недільних школах. На корінці оправи конволюту є суперекслібрис «С.Е.». З'ясовано, що даний конволют, замовлений С. О. Єфремовим для своєї книгозбірні, окрім тисненого на корінці оправи суперекслібриса мав ще й відбитки екслібриса С. Єфремова роботи В. Кричевського 1920 р. (на титульних сторінках усіх алігатів), які пізніше (імовірно, після процесу СВУ) були вирізані або затушовані.
Після арешту в кінці липня 1929 р. С. Єфремов кілька місяців не визнавав, що належав до міфічної Спілки визволення України. Інші арештовані (їх було 45) теж твердили, що вперше почули про СВУ під час слідства. Та це не зупиняло фальсифікаторів. Вони продовжували витискувати з арештованих «зізнання», і Єфремов врешті-решт змушений був під шаленим пресом слідчих «зізнатися», що очолював нібито у 1920-1924 рр. Братство української державності (БУД), а у 1926 р. заснував СВУ [14, с. 28].
Судовий процес у справі СВУ проходив у Харкові в березні-квітні 1930 р., в приміщенні оперного театру, відтак серед громадськості отримав назву: «Опера СВУ – музика ДПУ». С. О. Єфремова було засуджено як керівника «Спілки визволення України» до максимального тоді терміну ув’язнення – десяти років. Це був не лише один із перших гучних політичних процесів, який поклав початок широким репресіям в Україні; він одночасно фактично знаменував завершення певного етапу в житті ВУАН. Мало кому із засуджених вдалося повернутися після закінчення такого строку покарання. Не повернувся з місць позбавлення волі і Сергій Олександрович – помер за три місяці до дати звільнення, 31 березня 1939 р. у в’язниці м. Ярославля. Через півстоліття Прокуратурою України було внесено протест у справі «СВУ» і ухвалою Верховного Суду України від 11 серпня 1989 р. справу закрито через відсутність складу злочину в діях засуджених і їх повною реабілітацією [21, с. 479].
Бібліографічний список з фонду НІБУ
1. Бойко Н. Сергій Єфремов – представник української політичної еліти початку ХХ століття : (нарис політичної біографії) / Н. Бойко // Людина і політика. – 2001. – № 3 (15). – С. 144–155.
2. Букварь Южнорусский. 1861 року / сост. Т. Г. Шевченко. - Санктпетербург : В печ. Гогенфельдена и К°, 1860. - 24 с. Особливості примірника : Суперекслібрис на корінці конволюту: «С. Е.» [Сергей Ефремов] ; на титульних сторінках усіх алігатів вирізані або затушовані екслібриси С. Єфремова. Приплетено: 1. Ганько, Михайло. Як дбаєш так і маєш : оповідання / М. Ганько. - Полтава : З друк. М. Л. Старожицького, 1898. - 32 с. - Загл. на книге: Якъ дбаешъ, так и маешъ : оповидання. 2. Русова, София Федоровна. Странник. Григорий Саввич Сковорода : биографический очерк С. Р. / С. Ф. Русова. -Изд. 3-е. - Харьков : Электр. Типо-Литогр. С. А. Шмерковича, 1903. - 31, [1] с. - (Издательский Комитет Харьковского Общества распространения в народе грамотности. № 27). - Загл. на книге: Странникъ. Григорій Саввичъ Сковорода : біографическій очерк С. Р. 3. Ветринский, Ч. Тарас Григорьевич Шевченко, украинский поэт / Ч. Ветринский. - Москва : Тип. “Разсвет”, 1894. - 48 с. - (Изд. Книжного склада А. М. Муриной. № 11). - Загл. на книге: Тарасъ Григорьевичъ Шевченко, украинскій поэтъ . 4. Полищук, Т. Прочанин : оповидання / Т. Полищук. - Москва : Тип. Т-ва И. Д. Сытина, 1901. - 32 с. - Загл. на книге: Прочанынъ. Оповидання . 5. Чулай, Грыцько. Оповидання. Божий попуст. Страшна кара. На святом вечере / Г. Чулай. - Москва : Тип. Т-ва И. Д. Сытина, 1901. - 72 с. - Оповидання. Божый попустъ. Страшна кара. На святимъ вечори . 6. Лыхо з горилкою! Пьяница : (правдыве оповидання). – Москва : Тип. Т-ва И. Д. Сытина, 1901. – Загл. на книге: Лыхо зъ горилкою! – Пьяныця : правдыве оповидання. 7. Хлопець та море. Лыстоноша. Розумный коваль : оповидання. - Одесса : Друк. Е. Фесенка, 1903. - 32 с . 8. Гаврыш, О. Л. Оповидання. (Щастя. Навикы. Кохання. Образ смерти) / О. Л. Гаврыш. - Киев : Тип. М. Д. Ивановой, 1897. - 37, 1 с. 9. Глибов, Леонид. Там хороше де нас нема : байка / Л. Глибов. - Чернигов : Земская Тип., 1889. - 10 с. 10. Шевченко, Тарас Григорьевич. Невольник. Тополя. Перебендя / Т. Г. Шевченко. - Киев : Тип. Императ. ун-та св. Владим., 1902. - 46 с . 11. Катренко, Александро. Лыхо розуму не тлумыть, а буркае : образок з жыття селянского / А. Катренко. - Харьков : Друк. С. А. Шмерковича, 1902. - 46 с . 12. Лисовский, А. М. Сборник творив / А. М. Лисовский. - Сумы : Типо-литогр.К. М. Пашкова, 1901. - 284 с. - Загл. на книге: Сбирнык творивъ А. М. Лисовскаго. 13. Жарко, Я. Песни / Я. Жарко. - Катеринодар : З друк. Э. Килиус и К, 1905. - 16 с. 14. Гринченко, Б. Оповидання про Грыцька Квитку-Основьяненко / Б. Гринченко. - Харьков : Типо-Литогр. И. М. Варшавчика, 1902. - 39 с. - (Издательский Комитет Харьковского Общества распространения в народе грамотности. № 94). - Загл. на обл.: Оповидання про Грыцька Квитку-Основьяненко : напысав Б. Гринченко.
3. Вік : (1798 - 1898). Т. 1. Українська поезія від Котляревського до останніх часів. – 2-е вид. з споминами й додатками. – Київ : Друк. П. Барського, 1902. – 494, XI с. : іл.
4. Вік : (1798-1898). Т. 2. Українська проза від Квітки до 80-х років XIX в. – Київ : Друк. Барського, 1902. – 584, II с. : іл.
5. Денисенко О. Єфремов Сергій Олександрович / О. Денисенко // Видатні діячі науки і культури Києва в краєзнавчому русі України : Біографічний довідник Ч. 1 / Національна академія наук України. Інститут історії України, Національна академія наук України. Центр пам’яткознавства ; Ред. В. О. Горбик. – Київ, 2005. – С. 207-211.
6. Ефремов С. Бытописатель пореформенной Украины. К 35-летнему юбилею литературной деятельности И. С. Нечуя-Левицкого / С. Ефремов. – Киев : Тип. Имп. ун-та св. Владимира Акц. О-ва Н. Т. Корчак-Новицкого, 1905. – 19 с. Отт. из журн. «Киевская старина».
7. Єфремов С. О. Без синтезу. До життьової драми Куліша / С. Єфремов // Записки Історично-філологічного відділу Всеукраїнської академії наук. – 1923. – Кн. 4. – С. 58-69. – На обклад.: 1924 р. Кн. 4 .
8. Єфремов С. О. Вибране : статті, наукові розвідки, монографії / С. Єфремов ; упоряд., авт. передм., авт. прим. Е. Соловей, ред. Є. І. Мазніченко. – Київ : Наукова думка, 2002. – 760 с.
9. Єфремов С. О. За рік 1912-й. Під Обухом. Більшовики у Києві / С. О. Єфремов. – Київ : Орій, 1993. – 133 с.
10. Єфремов С. О. Історія українського письменства / С. О. Єфремов ; вид. за допомоги Миколи Дмитрієва. – [Київ] : Укр. учитель, [1911]. – 466, ХVІ с.
11. Єфремов С. О. Історія українського письменства / С. О. Єфремов. – Київ : Femina, 1995. – 686 с.
12. Єфремов С. О. Панас Мирний : Критично-біографічний нарис / С. Єфремов. – [Київ : Слово, 1928]. – 352 c. : 3 л. портр.
13. Єфремов С. О. Перед судом власної совісті. Громадська і політична робота В. Б. Антоновича / С. Єфремов // Записки Історично-Філологічного Відділу Української Академії Наук – 1925. – Кн. 5 (1924-1925). – С. 1-12.
14. Єфремов С. О. Публіцистика в «Книгарі» доби війни та революції (1917-1920) : [збірник статей, рецензій, некрологів, полемічних виступів С. Єфремова] / С. Єфремов ; упоряд.: С. Г. Іваницька, Т. П. Демченко. – Херсон : Гельветика, 2018. – 303 с.
15. Єфремов С. О. Шевченкознавчі студії / С. О. Єфремов. - Київ : Україна, 2008. – 365 с.
16. Єфремов С. О. Щоденник (1.01.1895–7.02.1896). Про дні минулі (спогади) (1867–1907) / С. О. Єфремов ; НАН України, Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Інститут рукопису. – Київ : Темпора, 2011. – 792 с.
17. Єфремов С. О. Щоденники. 1923-1929 / С. О. Єфремов. – Київ : ЗАТ «Газета "Рада», 1997. – 834, [1] с., [4] арк. фото. – (Б-ка газети "Рада". Мемуари).
18. Єфремов С. О.. Без хліба. Проблема голоду в українському письменстві / Акад. С. О. Єфремов // Юбілейний збірник на пошану академіка Дмитра Йвановича Багалія : з нагоди сімдесятої річниці життя та п'ядесятих роковин наукової діяльності / Укр. акад. наук ; юбілейний комітет: В. І. Липський, С. О. Єфремов, А. Е. Кримський, М. З. Левченко. - У Київі : З друк. Укр. акад. наук, 1927. – С. 53-73. – (Українська академія наук ; №51).
19. Іваницька С. Г. Сергій Єфремов. «Це життя було одним суцільним подвигом неустанної праці» / С. Г. Іваницька, Т. П. Демченко ; НАН України. Ін-т політ. і етнонац. дослідж. ім. І. Ф. Кураса, Центр іст. політології. - Київ : Парламентське видавництво, 2020. – 565, [1] с. : іл., фот. – (Політичні портрети).
20. Книжкові знаки киян / упоряд.: М. Грузов, А. Кончаковський ; ред. Шудря М.А. - К. : Кий, 2000. – [102] с. : іл. ; 70х100 мм.
21. Ковальчук Г. І. Український науковий інститут книгознавства (1922-1936) / Г. І. Ковальчук ; наук. ред. В. І. Попик; НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. – Київ: Академперіодика, 2015. – 684, [4] c.
22. Котляревський І. Твори Івана Котляревського / І. Котляревський ; ред. С. Єфремов ; авт. передм. та приміт. С. Єфремов ; худож.: В. Корнієнко, Позен, І. Бурячок. – Вид. 2-ге. – Київ : Вік (Друк. Акц. Т-ва "Петро Барський в Києві"), 1918. – 172 с. : іл., портр.
23. Кримський А. Життєпис і літературна діяльність С. О. Єфремова : [Додаток V до протоколу № 1 чергового засідання Першого (Історично-Філологічного) Відділу Української Академії Наук у Київі, 2 січня 1919 р.] / Акад. А Кримський // Записки Історично-Філологічного Відділу Української Академії Наук. – 1923. – Кн. 2-3 (1920-1922). – C. 42-48 [291-297].
24. Меленчук О. В. Шевченкознавчий дискурс Сергія Єфремова у контексті українського літературознавства : монографія / О. В. Меленчук ; Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, Національна академія наук України, Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. – Чернівці : Чернівецький нац. ун-т, 2013. – 240 с. : 3 л. фот.
25. Над могилою Бориса Грінченка : автобіографія, похорон, спомини, статті / упоряд. С. Єфремов. – Київ : Вік (Друк. 1-й Київ. Друк. Справи), 1910. – 183, [1] с. : 1 арк. портр. Особливості примірника : [Текст інскрипту]: «Любому Ф. П. Матушевському. Упорядник».
26. Пантелеймон Куліш / ред.: С. Єфремов, О. Дорошкевич. – Київ, 1927. – 199, [1] с. – (Збірник історично-філологічного відділу ; № 53).
27. Пристайко В. Справа «Спілки Визволення України» : невідомі документи і факти / В. Пристайко, Ю. Шаповал. – Київ : Інтел, 1995. – 447 с.
28. Спілка визволення України : (з винувального висновку в справі «СВУ»). – Харків : Держ. вид-во України, 1930. – 96, 2 с.
29. Спілка Визволення України : (Ідейні основи, історія та матеріали до пізнання її діяльності на рідних землях). Збірник 1. – Мюнхен : Вид. Спілки Визволення України, 1953. – 64 с.
30. Чубукова Т. О. Історія першої половини ХХ століття в особах : навч. посіб. для проф. кл. суспіл.-гуманітар. напряму / Чубукова Т. О.; Нац. акад. пед. наук України, Ін-т педагогіки. – Київ : Педагогічна думка, 2012. – 128 с.
31. Шевченко Т. Г. Повне зібрання творів. Т. 4 : Щоденні записки (Журнал). Текст. Первісні варіанти. Коментарі / Т. Г. Шевченко ; ред. С. Єфремов ; Всеукраїнська Академія наук, Комісія для видання пам’яток новітнього українського письменства. – К. : Держвидав України, 1927. – XL, 787 с. – На обкл.: Твори Т. Шевченка.
32. Шевченко та його доба . Зб. 1 / Всеукраїнська Академія наук, Комісія для видавання пам’яток новітнього українського письменства ; ред.: С. О. Єфремов, М. М. Новицький, П. П. Филипович. – Київ : Держвидав України, 1925. – 200 с. : 1 л. портр., 2 л. іл. – Особливості примірника : Друкований екслібрис : «Ф. П. Матушевскій».
33. Юбілейний збірник на пошану академіка Дмитра Йвановича Багалія : з нагоди сімдесятої річниці життя та п'ядесятих роковин наукової діяльності / Укр. акад. наук ; юбілейний комітет: В. І. Липський, С. О. Єфремов, А. Е. Кримський, М. З. Левченко. - У Київі : З друк. Укр. акад. наук, 1927. – С. 53-73 [259-279]. – (Українська академія наук ; №51).
Електронні ресурси
34. 125 років київської української академічної традиції, 1861-1986 = 125 years of the Kievan Ukrainian academic tradition, 1861-1986 [Електронний ресурс] : збірник / Укр. Вільна Акад. Наук у США ; ред. Марко Антонович. Нью-Йорк: [б.в.], 1993. – 642 c. : іл. – Режим доступу : https://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/UKR0001731 .
35. Електронна версія російсько-українського словника [Електронний ресурс] : А-П / підготував О. Телемко, голов. ред.: А. Кримський, С. Єфремов. – Київ: К.І.С., 2007. –3059 c. – Режим доступу : https://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/ukr0000018658 .
36. Ковальчук Г. Співпраця Сергія Єфремова з книгознавчими установами та організаціями (20-ті роки ХХ ст.) [Електронний ресурс] / Г. Ковальчук // Вісник Львівського університету. Сер. : Книгознавство, бібліотекознавство та інформаційні технології. – 2008. – Вип. 3. – С. 157-163. – Режим доступу : https://nbuv.gov.ua/UJRN/vlukbit_2008__11 .
37. Національна академія наук України. Керівництво. 1918 – 2018 [Електронний ресурс] : біогр. енциклопед. слов. / відп. ред. В. Л. Богданов; 37, Ін-т дослідж. наук.-техн. потенціалу та історії науки ім. Г. М. Доброва. – Київ: Фенікс, 2018. – 256 c. – Режим доступу : https://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/ukr0000017272 .
38. Сто найвідоміших українців [Електронний ресурс] : зб. ст. – Київ: Орфей ; Москва: Вече, 2002. – 576 c. – (100 найвідоміших). – Режим доступу : https://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/ukr0000015109 .
39. Шурхало Д. «Опера СВУ, музика ГПУ»: як чекісти ламали українську інтелігенцію [Електронний ресурс] / Дмитро Шурхало // Радіо Свобода. – 2019. – Режим доступу : https://www.radiosvoboda.org/a/proces-svu-nkvd-proty-intelihentsiji/30077646.html .
40. Юркова О. Пусті рамки замість фото [Електронний ресурс] / Оксана Юркова // Локальна історія : Мультимедійна онлайн-платформа про минуле та сучасне України. – Львів, 2023. - https://localhistory.org.ua/texts/statti/pusti-ramki-zamist-foto .
Підготувала Світлана Плюта
Науково-дослідний відділ стародруків, цінних та рідкісних видань
