Національна історична бібліотека України

Вчення німецького філософа Артура Шопенгауера

17 липня 2018 р. 16:45

993 переглядів

Шановні користувачі! Відділ документів іноземними мовами пропонує до Вашої уваги книжкову виставку творів німецького філософа Артура Шопенгауера (1788-1860).

Артур Шопенгауер (нім. Arthur Schopenhauer) (22 лютого 1788 – 21 вересня 1860) – німецький філософ, відомий філософськими принципами про волю і песимізм.
Погляди Шопенгауера формувалися під впливом Платона, І. Канта, буддизму. Він різко критикував Гегеля.
Артур Шопенгауер народився у родині банкіра у 1788 році у м. Данциг. Після смерті батька майбутній філософ з матір’ю переїхали до Веймара. Там Шопенгауер деякий час займався комерційною діяльністю.
У 21 рік Шопенгауер вступив до Геттінгенського університету, на медичний факультет, а потім зацікавився філософією. У 1811 р. він переселився до Берліна. Через два роки Шопенгауер опублікував свою першу працю: «Про четвертий корінь закону достатньої підстави». У 1814 р. філософ переїхав до Дрездена, де написав головну свою працю «Світ як воля і уявлення» (1818).
З 1820 по 1831 рр. Шопенгауер викладав філософія у Берліні. Решту життя він провів у Франкфурті-на-Майні, де помер у 1860 р.
Вчення Шопенгауера — об'єктивний ідеалізм у поєднанні з ідеалізмом суб'єктивним. Специфічною особливістю його вчення є волюнтаризм. «Воля» є абсолютною першоосновою будь-якого буття, вона породжує явища або уявлення. Як річ у собі, воля завжди абсолютно вільна. Це означає, що всі акти волі визначаються мотивами, незалежними від суб'єкта. Характер кожної людини фатально реагує на всі мотиви та спонукання, виключаючи будь-які довільні дії.
Шопенгауерівська філософія песимістична. Людське життя неодмінно протікає між бажанням і задоволенням, а бажання за своєю природою — страждання.