ДЯКУЄМО ВОЇНАМ, ЯКІ ЗАХИЩАЮТЬ КРАЇНУ!

Приміщення бібліотеки

Історія

З моменту заснування (у 1939 році) Історична бібліотека розміщувалась у корпусах № 1 та 5 «Музейного містечка» на території Києво-Печерської лаври. Під час Другої світової війни будівлі бібліотеки було зруйновано.

Після війни книгозбірню тимчасово розмістили у двох приміщеннях Державного республіканського історичного музею (нині – Національний музей історії України) на вул. Володимирській 2 загальною площею 198 км².

Згідно з постановою Ради Міністрів УРСР від 08.12.1951 року № 3631 «Про розміщення Державної історичної бібліотеки УРСР» книгозбірні було надано приміщення у перебудованій споруді загальною площею 564 км² колишнього Олександрівського костелу (відновленого на початку 1990-х років як Катедральний собор Святого Олександра) на розі вул. Костельна і Трьохсвятительська.

У 1960 році Державна історична бібліотека УРСР отримала приміщення – частину корпусу № 29 (нині № 85) – у музеї-заповіднику Києво-Печерська лавра, а 13 березня 1962 року відповідно до постанови ЦК КПУ та Ради Міністрів УРСР № 267 «Про заповідник Києво-Печерська лавра», додатково одержала приміщення у корпусі № 24. У будівлі колишнього Олександрівського костелу залишались деякі підрозділи, найдовше до 1992 року, функціонував абонемент бібліотеки.

У 1970 році з обладнанням нових читальних зал на 110 місць, завершилися остаточний переїзд і освоєння нового приміщення бібліотеки – корпусу № 24 на території Києво-Печерської лаври.

У 1992 році фонди відділів депозитарного зберігання та абонемента розміщено у корпусах № 23 та 35 музейного об’єднання «Києво-Печерський державний історико-культурний заповідник».

На даний час бібліотека орендує 4 корпуси площею 3 189,3 км² у Національного заповідника «Києво-Печерська Лавра», а саме: корпус № 23 (площа 276 км²), корпус № 35 (площа 411 км²), частину корпусів № 24 (площа 2 152,3 км²) та 85 (площа 350 км²). Будівлі є пам’ятками архітектури національного та місцевого значення.

Корпуси

Корпус № 23 (пам'ятка архітектури місцевого значення «Столярна майстерня»), у якому розміщується відділ організації і зберігання фонду, збудовано в 1904 році за проектом архітектора (військового інженера) О. П. Середи для столярної майстерні. Тут виготовлялось і ремонтувалось церковне начиння. Будівля – двоповерхова, побудована впритул до кріпосної стіни Верхньої лаври (Північний фасад). Архітектурне рішення – карниз простого профілю, міжповерховий пояс, віконні завершення, підвіконні фільонки. Стіни товщиною 75 см, викладені із жовтої цегли. Перекриття – цегляні склепіння на дерев’яних балках. Дах – вальмовий. Основні габарити: довжина – 15 м, висота – 9,2 м, ширина – 6 м.

Корпус № 24 (пам'ятка архітектури місцевого значення «Аптека»), частину якого займає бібліотека, збудовано в 1902 році за проєктом єпархіального архітектора Є. Ф. Єрмакова. Двоповерховий Г-подібний у плані корпус призначався для чернечих келій і приміщення аптеки Лікарняного монастиря. У центрі його східного крила над покрівлею піднімається чотиригранна башта з усіченими кутами – лікарняна дзвіниця. На схід і захід від башти в основу покрівлі вбудовано трикутні фронтони з датою будівництва корпусу. Фасад виконано в так званому «цегляному стилі». Композиція побудована на поєднанні горизонтального (карниз, фриз) і вертикального (ризаліти і лопатки, декоровані по першому поверху рустом). Кути будівлі по всій висоті декоровані рустом. Фундаменти – стрічкові, цегляні. Цоколі – цегляні. Цоколь і фасад – пофарбовані. Фасадний геометричний декор виконаний із цегли, пофарбований. Внутрішні стіни-перегородки також виконані із цегли й потиньковані. Міжповерхові та горищні перекриття – плоскі на дерев’яних балках. У коридорах – цегляні склепіння. Парадні сходи розташовані в головному вестибюлі – одномаршеві, залізобетонні, облицьовані плиткою. Підлога в підвалі та окремих приміщеннях – бетонна, частково облицьована керамічною плиткою, у більшості приміщень – паркетна. Крокви даху – дерев’яні, покрівля з покрівельної сталі. Система планування – коридорна, з одно- і двостороннім розміщенням приміщень. Ширина – 15 м, висота – 13,2 м (із дзвіницею – 20,5 м).

 

Корпус № 35 (пам'ятка архітектури місцевого значення «Крамниця для продажу ікон») розміщений уздовж південної частини стіни Верхньої лаври. Він являє собою двоповерхову прямокутну цегляну споруду (без підвалу), яка прибудована до кріпосної стіни в районі Печерських воріт. Споруджено в 1902–1903 років за проєктом архітектора Є. Ф Єрмакова для найбільшої на той час іконної та книжкової лавки. Стіни змуровані із жовтої цегли на вапняно-глиняному розчині під розшивку «валиком». Перекриття – цегляні склепіння на металевих балочках. Система планування – коридорна з однобічним розташуванням приміщень. Декор головного північного та бічного східного фасадів виконано у «цегляному стилі». Архітектура фасаду ритмічна за композицією, з активним вертикальним та горизонтальним членуванням і складається з розвиненого вінчаючого і міжповерхового карнизів, лопаток, фільонок, сухариків та інших деталей. Віконні прорізи першого поверху прямокутні, другого – з лучковими перемичками. Під час будівництва пам’ятку обладнано водопостачанням і водовідведенням. Основні габарити: довжина – 31,8 м, ширина – 8,5 м, висота – 11,5 м. Будинок зберігає історичне планування забудови Києво-Печерської лаври. Є зразком цивільної забудови початку ХХ століття. У корпусі розміщено сектор депозитарного зберігання і відділ документів іноземними мовами.

Корпус № 85 (пам'ятка архітектури національного значення «Трапезна» (кухня трапезної палати)), частину першого поверху якого займає книгосховище бібліотеки, побудовано в 1746–1751 роках як будівлю Трапезної кухні. Знаходиться на території Верхньої лаври. Майже квадратна споруда злегка витягнута із заходу на схід, пов’язана критим переходом з Трапезною палатою. Споруда – двоповерхова, без підвалу. Перекриття – цегляні, склепінчасті.

 

Основні характеристики бібліотечного приміщення: