ДЯКУЄМО ВОЇНАМ, ЯКІ ЗАХИЩАЮТЬ КРАЇНУ!
05.12.2025
Охтирка – старовинне місто Сумщини, відоме з XVII ст. як важливий оборонний, економічний і культурний центр. Воно має багату історію, що поєднує археологічні пам’ятки, козацькі традиції та унікальну духовну спадщину.
Територія сучасної Охтирки була заселена з прадавніх часів. Археологи виявили тут поселення доби неоліту та бронзи. Заселяли її також землеробсько-скотарські племена скіфів. За часів Русі існували слов’янські городища, згодом зруйновані монголо-татарами. Упродовж XV–XVI ст. ця земля потерпала від частих набігів кримських татар [1].
У серпні 1641 р. на місці одного з давніх городищ польський урядник Станіслав Кульчевський збудував прикордонну засіку для захисту від татарських нападів. Офіційною датою заснування Охтирки вважається 29 вересня 1641 р., коли воєвода Афанасій Толочанов повідомив про зведення тут укріпленого острожка [2, С.73].
Походження назви міста пов’язують із річкою Охтиркою (з тюркської – «лінива ріка»), словосполученням «білий яр» або ж з пагорбом Охтир, на якому й було засновано укріплення [3].
Активне заселення території Охтирки переселенцями з Правобережної України розпочалося в середин XVII ст., коли у 1647 р., згідно з новим розмежуванням земель між Московською державою та Річчю Посполитою Охтирщина перейшла до Московських земель. У цей же час тут виник Охтирський козацький полк, що боронив рубежі від татарських набігів та брав участь у численних воєнних кампаніях. 
У 1657 р. в полку налічувалося понад 1,5 тис. козаків. Він поділявся на 20 сотень, 10 з яких розташовувались на території міста. Його створення стало частиною процесу формування Слобідської України – регіону вільних поселень («слобод») [4].
У 1709 р. під час Північної війни територія Охтирського полку опинилася в центрі бойових дій, пов’язаних із Полтавською битвою. У 1765 р. указом Катерини II козацький устрій було ліквідовано, а полк перетворено на регулярний гусарський. Ті козаки, що не увійшли до війська, стали державними селянами та підлягали рекрутському набору.
У XVIII ст. Охтирка славилася численними храмами – їх було понад десяток. Найвизначнішою архітектурною пам’яткою є ансамбль Свято-Покровського собору (1753 – 1768) у стилі єлизаветинського бароко. До нього належать також Введенська церква (1774 – 1784) та церква Різдва Христового (1825). У місті також збереглися Преображенська, Георгіївська, Михайлівська та інші церкви, а також поодинока старовинна громадська забудова вулиць XIX – поч. XX ст. [6]. Особливе значення мала Охтирська ікона Божої Матері, явлена 1739 р. священнику Данилу Полянському, яка зберігалась у Свято-Покровському соборі. Вона швидко здобула славу чудотворної й зробила місто важливим центром православного паломництва.
 |
 |
| Свято-Покровський собор | Охтирська ікона Божої Матері |
Охтирка також була й освітнім центром, адже у 1675 р. у місті відкрилася перша на Слобожанщині школа, а згодом – училище, гімназії та міська бібліотека [5]. 23 вересня 1780 р. (за старим стилем) Слобідська Українська губернія перейменована на Харківське намісництво. Охтирський повіт у складі новоствореної адміністративної одиниці, до якої належало 76 поселень, мав важливе адміністративне, економічне та культурне значення. У 1895 р. місто стало залізничним вузлом.
На початку ХХ ст. в Охтирці відкрився краєзнавчий музей, молодіжний клуб, будуються адміністративні й житлові споруди.
У результаті адміністративно-територіальної реформи 1923 р. Охтирка стає центром округи. У 1925 р. він був розформований і місто відійшло до Харківського округу, як центр Охтирського району. З 1932 р. районний центр Харківської області, а з 1939 р. – Сумської області.
Під час Другої світової війни з жовтня 1941 р. до серпня 1943 р. місто перебувало під нацистською окупацією. Охтирка стала ареною жорстоких боїв, у яких загинули понад 17 тис. радянських воїнів.
Відкриття в 1957 р. у регіоні родовища нафти дало поштовх до створення нових підприємств. З 1961 р. формується Охтирський нафтопромисловий район, який і нині має важливе економічне значення. Тому в 1975 р. місто отримало статус обласного підпорядкування [7].
Адміністративно-територіальна реформа, розпочата у 2015 р., зумовила подальші зміни статусу міста. У 2020 р. була створена Охтирська міська територіальна громада з адміністративним центром у місті Охтирка, яке водночас залишилося центром новоствореного, реформованого району.
24 лютого 2022 р. Охтирка стала одним із перших форпостів на шляху російських військ до Києва. Місто вистояло під важкими обстрілами та бомбардуваннями, зокрема 8 березня було зруйновано залізничну станцію, краєзнавчий музей, адміністративні та торговельні будівлі, ТЕЦ.
 |
 |
| Охтирський міський краєзнавчий музей (до повномасштабного вторгнення російських військ) | Охтирський міський краєзнавчий музей (після російських обстрілів) |
Активна фаза боїв завершилася 27 березня 2022 р. [9]. Указом Президента України від 24 березня 2022 р. Охтирці присвоєно почесне звання «Місто-герой України» за мужність та стійкість її мешканців у боротьбі з російською агресією [10].
Місто й досі потерпає від частих обстрілів з російської сторони, ситуація у прикордонних районах Сумщини вважається одною з напруженішою.
 |
 |
|
Охтирська залізнича станція до 8 березня 2022 р. |
Охтирська залізнича станція після 8 березня 2022 р. |
Охтирка – місто з багатою та багатовіковою історією. Від давніх скіфських поселень і слов’янських городищ, через героїчну козацьку добу, до становлення як важливого промислового та культурного центру – воно завжди залишалося помітним осередком українського життя. Сьогодні Охтирка носить почесне звання міста-героя, живе напруженим військовим життям прикордоння та водночас усіма силами зберігає свою архітектурну й духовну спадщину.
Підготувала: О. В. Покропивна
12.09.2025
Література:
