Місто Тростянець, Охтирський район, Сумська область

Перші поселення людей на території сучасної Тростянеччини з’явилися в добу нового кам’яного віку. Виникнення поселення Тростянець відноситься до другої хвилі переселення селян і козаків із Правобережної України на Слобожанщину в 60-х р. XVII ст. Переселенці отримували земельні наділи та угіддя відповідно до урядових рішень; вони не були закріпаченими та мали низку пільг. Тоді було зведено і перший храм – Вознесіння Господнього [1]. Первісна назва поселення – Слобода. Згодом село почало згадуватися як Тростянець. 

За популярною локальною версією, назва походить від річки Тростянка (нині не існує), що впадала в Боромлю. У давнину «тростяницями» називали заболочені, порослі очеретом місцевості, а очерет іменували «тростій». Звідси – Тростянець. Ще одну версію запропонував етнограф та дослідник історії населених пунктів А. П. Коваль: нібито село заснували селяни-втікачі, вихідці з села Тростянця на Вінниччині і найменували його назвою свого рідного села.

Спочатку територією навколо Тростянця володіли його мешканці – козаки та посполиті. У 1682 р. за царським наказом, ці землі були передані Охтирському полковнику І. І. Перехрестову. Його панування тривало недовго: полковника звинуватили у кривдах щодо козаків, усунули з посади, а майно конфіскували на користь московської казни.   

 У 1720 р. Петро І подарував Тростянець своєму духівнику, протоієрею Тимофію Васильовичу Надаржинському, який став одним із найбільших землевласників краю. Син священика Надаржинського – Йосип звів мурований храм на честь Благовіщення Пресвятої Богородиці. Споруда поєднала в собі риси раннього класицизму та бароко. В народі вона зветься «Білою церквою».   

Благовіщенська церква, 1750 р.

Одночасно виникла й головна пам’ятка Тростянця – Круглий двір. Конструкція з чотирма баштами, яка поєднує елементи готики та українського бароко. Споруда дуже схожа на фортецю – вважається, що саме нею вона й мала бути за задумом. Однак, Круглий двір жодного разу так і не був використаний за військовим призначенням. Фортецю пристосували для господарських потреб – зокрема, тримали коней. А в часи панування князя Василя Голіцина, який володів ним майже півстоліття з 1832 р., проводили театральні й циркові вистави. В цей же час у Тростянці працював поміщицький мідний завод із виробництва труб-кубів. У 1840-х р. князь Олексій Голіцин заснував низку промислових підприємств: винокурний (1845), цегляний та цукровий заводи (1847).

Круглий двір

   Після банкрутства гілки роду Голіциних, контроль над Тростянцем перейшов до петербурзького купця А. А. Марка, який у 1874 р. продав маєтності цукровому магнату німецького походження Леопольду Єгоровичу Кеніґу. Останній збудував поруч із цукровим заводом рафінадний і його підприємства зумовили стрімкий розвиток міста.

У 1877 р. відкрито залізничну станцію, що з’єднала Тростянець із Харковом і Сумами. На початку ХХ ст. у місті діяли два канатні заводи, цукровий, рафінадний, паркетний, цегельний, винокурний заводи, паровий млин, спиртове відділення й лісопильні підприємства Кеніґа. Налічувалося 28 торгових закладів, проводився тижневий базар і чотири щорічні ярмарки.

Перша школа при церкві відкрилася ще у 1700 р. У 1876 р. працювало двокласне земське училище у звичайній селянській хаті. На кошти паркетної фабрики Кеніґа у 1910 р. збудовано нову початкову школу (нині там розміщується ДЮСШ). На 1913 р. у Тростянці діяли двокласне училище, церковно-приходська школа, однокласні училища та приватна школа.

У 1920-х у селищі працювали цукровий, спиртовий, цегельний, паркетний заводи, млин; функціонували лікарня, медпункт, три школи, клуб, бібліотека. У 1923 р. Тростянець отримав статус селища міського типу. У 1930-х рр. активно розвивалася інфраструктура: забруковувалися вулиці, прокладалися тротуари, зводилося нове приміщення школи та житлові будинки. У 1940 р. Тростянець став містом.

У місті також зберігся будинок, в якому народився та зростав письменник Микола Хвильовий. А на протилежному від споруди боці вулиці можна побачити Вознесенську церкву. Її збудовано в 1913-1916 рр. коштом Кеніґа. На противагу старій, «Білій церкві» (Благовіщенська), вона дістала назву «Червоної церкви» (Вознесенська). Храм цікавий насамперед архітектурою – це чи не єдина зі збережених культових споруд, до створення якої долучився відомий харківський зодчий Олексій Бекетов [5].

Вознесенська церква

Під час Другої світової війни місто було окуповане (10.10.1941 – 09.08.1943). Діяла підпільна молодіжна організація. Устаткування кількох підприємств евакуювали за Урал. Окупанти зруйнували основні заводи, лісодослідну станцію, транспортний парк, 137 житлових будинків, чотири школи. У 1943 р. нацисти підірвали будинок головного управителя маєтків Кеніґа в урочищі Нескучному. Того ж року, після звільнення міста від окупантів почалася відбудова. У 1945 р. відновив роботу деревообробний комбінат; машиноремонтні майстерні цукрового заводу перетворено на окреме підприємство (1946). Функціонували лікарня, поліклініка, три фельдшерсько-акушерські пункти, ясла, дві середні та дві семирічні школи, початкова школа, кінотеатр, клуб, бібліотека [1].

У 1950–1980-х р. Тростянець перетворювався на промисловий центр: працювали машинобудівний, цукровий, маслоробний, комбікормовий заводи, «Електропобутприлад», два цегельні заводи, фабрика «Україна», деревообробний і хлібопродуктів комбінати, лісгоспзаг, низка організацій побутового та сільськогосподарського напряму. Розвивалася освітня та культурна інфраструктура.

Після 1991 р. кількість підприємств зменшилася, що спричинило демографічний спад. Наприкінці ХХ ст. окрім підприємств тут працювали краєзнавчий музей, музей локомотивного депо станції Смородине (нині село Смородине входить до складу міста Тростянець), кімната-музей П. Чайковського та Краснотростянецька лісодослідна станція.

У 2008 р. розроблено стратегічний план економічного розвитку.

У 2017 р. створено Тростянецьку міську об’єднану територіальну громаду, а 2020 р. – розширено її склад. У 2018 р. розпочато будівництво промислового парку «Тростянець».

На початку широкомасштабного вторгнення місто було окуповане російськими військами (24.02–26.03.2022) та звільнене силами 93-ї бригади «Холодний Яр», територіальної оборони й місцевих патриотів. Місто залишилося без електроенергії, газу та водопостачання. Зруйновано центральну частину міста, територію лікарні, лісництва, вокзал і автовокзал, пошкоджено міську лікарню, розграбовано й знищено шоколадну фабрику. Значних руйнувань зазнали пам’ятки архітектури – садиба Кеніґа [6], 

Перший вигляд маєтку Леопольда Кеніга Автор: Музейно-виставковий центр "Тростянецький"	Маєток Кеніга до повномасштабного вторгнення	Маєток Кеніга одразу після звільнення міста (північно-східний флігель палацу)

брама Круглого двору, а будинок управителя маєтками Кеніґа в Нескучному (пам’ятка національного значення) росіяни спалили [7]. Після звільнення розпочалися масштабні відновлювальні роботи. Архітектор В. Биков разом із київськими проєктними інститутами розробляє концепцію реконструкції й розвитку центральної частини міста.

Будинок управителя маєтками Леопольда Кеніга до 27 лютого 2022 р.	Будинок управителя маєтками Леопольда Кеніга після 27 лютого 2022 р.

Тростянець розташований за 30 км від кордону, тому регулярно опиняється у полі небезпеки, через що місто зазнає численних руйнувань інфраструктури, втрат серед цивільного населення. Так, у серпні 2025 р. місто зазнало ракетного удару – була пошкоджена водонапірна вежа, частина багатоквартирних будинків та одне підприємство; у результаті сотні мешканців залишилися без водопостачання. У ніч на 3 листопада 2025 р. громада потрапила під удар безпілотників: одна людина загинула, кілька – отримали поранення, серед поранених були діти.

Підготувала: О. В. Покропивна

10.12.2025 р.

Джерела:

1. Артюшенко Микола. Старожитності Тростянеччини. – Суми : Мрія-1, 2002. – 491 с. : іл.

2. Артюшенко Микола. Нариси історії міста Тростянець. – Суми : СумДу, 2010. – 152 с.

3. Товариство «Просвіта» на Сумщині : документи і матеріали у 2 т. / упоряд.: В. О. Артюх, Г. М. Іванущенко. – Суми : Триторія, 2022. 360 с.

4. Культурні скарби Сумщини: музеї та заповідники : до 30-річчя Незалежності України. – Суми : Щербина І. В., [2021]. – 49 с.

5. Шаповалов Дмитро. Тростянець: «таємна» перлина Слобожанщини [Електронний ресурс]. ТАС [сайт]. Режим доступу: https://tsn.ua/blogi/themes/tourism/trostyanec-tayemna-perlina-slobozhanschini-349736.html

6. Члек Крістіна. Фонд садиби Кеніга у Тростянці на Сумщині втрачено назавжди [Електронний ресурс]. Суспільне. Суми. [сайт]. Режим доступу: https://suspilne.media/sumy/247179-fond-sadibi-keniga-u-trostanci-na-sumsini-vtraceno-nazavzdi/

7. Будинок управителя маєтками Леопольда Кеніга, Тростянець[Електронний ресурс]. Travels. Inclusive. Ukraine [сайт]. Режим доступу: https://travels.in.ua/uk-UA/object/5089/budynok-upravytelya-mayetkamy-leopolda-keniha

8. Росія атакувала Тростянецьку громаду ударними безпілотниками[Електронний ресурс]. Межа [сайт]. Режим доступу: https://mezha.net/ua/bukvy/russia-drone-strike-kills-one-in-trostianets-sumy-region/