ДЯКУЄМО ВОЇНАМ, ЯКІ ЗАХИЩАЮТЬ КРАЇНУ!
05.12.2025
У 2020 році наказом Міністерства культури та інформаційної політики України № 2182 елемент «Технологія створення клембівської сорочки «з квіткою»» було взято під охорону держави та внесено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України (охоронний номер 025н.к.с.) [Національний перелік елементів нематеріальної культурної спадщини. URL: https://mcip.gov.ua/wp-content/uploads/2024/01/zatverdzheno_1.pdf].
Історична довідка. Село Клембівка (Клембовка) Ямпільського району Вінницької області розташоване в лісостеповій полосі правобережної частини українського Поділля по обидва береги річки Русави (притока Дністра) у 20 км від райцентру м. Ямпіль і за 35 км від залізничної станції Вапнярка.
Людина населяла Клембівську землю з кам’яної доби. На околицях села виявлено городище, курган та могильник часів Київської Русі [Колісник В. П. Клембівка, 2013. С. 281]. Із книги Головатого М. І. «Історія рідного села» дізнаємось, що «у 1518-1520 роках під керівництвом ротмістра Клембовського почали будувати козацькі залоги і військові блок-пости для охорони нашої землі від нападів…», а «у 1568 році поселенці села викопали криницю і викарбували дату на кам’яному хресті – 1568 рік». «Наступні документи про заснування Клембівки датовані з 1700 р.» [Головатий М. І. Історія рідного села [Клембівка]. 1700 – рік заснування, 2011. С.16-17]. «Енциклопедія сучасної України» подає рік заснування 1700 р. [Колісник В. П. Клембівка, 2013. С. 281]. У «Трудах Подольского епархиального историко-статистического комитета» 1901 р. зазначено, що село отримало свою назву, як говорять селяни, від першого поселенця Клементія Бовта, який зайшов із Київської губернії (одна із версій). Там же подаються відомості про першу церкву в селі на честь Успенія Пресвятої Богородиці, яка була споруджена у 1746 р. і проіснувала 125 р. Нова церква – кам’яна, будувалась протягом 1846 – 1865 рр., іконостас поставлено у 1870 р. А маєток належав у різні часи Замойським, Калиновським, Собанським, Маньковським [Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета. Вып. 9. Приходы и церкви Подольской, 1901. С. 281].
На мапі України ХVІІ ст. французького інженера Гійома Левассера-де-Боплана, який досліджував природу, клімат, історію заселення території, культуру, побут запорізького козацтва і селянства України, відмічено с. Клембовка між Ямполем і Івангородом [Олейников А. А. Атлас карт Украины ХVII ст. французского инженера Гийома Левассера-де-Боплана, 2006. С. 14].
Після Люблінської унії село Klembowkа ввійшло до Брацлавського воєводства. Це зафіксовано у одному із найбільших зібрань історичних джерел у ХІХ ст. у польській історичній науці видання «Źródła dziejowe». А. Павинський, О. Яблоновський. У цьому томі було зібрано матеріали королівських ілюстрацій українських земель з першої половини XVII ст.
Село Клембівка (Klembowkа) зазначене у Географічному словнику Королівства Польського та інших слов’янських країн, а також у списку поселень Брацлавського воєводства в XVII ст. [Крикун М. Брацлавське воєводство у XVI-XVIII століттях, 2008].
Після 3-го поділу Польщі 1795 р., село Клембівка у ХІХ — на поч. ХХ ст. відійшло до Російської імперії, і ввійшло до складу Ямпільського повіту Подільської губернії, цей факт фіксується в алфавітному переліку населених пунктів губернії [Гульдман В. Населенные места Подольской губернии: алфавитний перечень населенных пунктов губернии, с указанием некоторых справочних о них сведений, 1893. С. 203; Крылов А. Населенные места Подольской губернии, 1905. C. 405]. У писемних джерелах згадуються заворушення селян у 1896, 1905 та 1906 рр. Багато мешканців села у 1918 році вступили до партизанського загону Ф. Ю. Криворучка [Клембівка // Історія міст і сіл Української РСР: в 26 т. Вінницька область, 1972. С. 736]. Під час воєннних дій 1918 – 1920 рр. влада неодноразово змінювалася. Жителі зазнали сталінських репресій. У липні 1941 р. село окуповане німецько-румунськими військами, у березні 1944 звільнене радянськими військами.
Клембівку недарма називали і називають «Селом майстрів» – тут живе справжня творча спільнота: вишивальниці, ткачі, художники, різьбярі, поети та композитори. Майже кожен другий мешканець володіє одним або кількома старовинними ремеслами, які передаються із покоління в покоління. В Енциклопедії Сучасної України опубліковано статтю про Клембівку, де зазначено, що вироби місцевих ремісників повсюди користувалися великим попитом, а також про торгові зв'язки Клембівки з Римом і Венецією з постачання «золотої» подільської пшениці [Колісник В. П. Клембівка, 2013. С. 281].
Село Клембівка цікаве тим, що у ньому яскраво розвинена подільська вишивка про яку знає весь світ. У народі кажуть, що в Клембівці дівчата народжуються з ниткою та голкою. Жінки села вишивали собі сорочки як для повсякденного носіння, так і для весілля, і зберігали їх до самої смерті. Їх одягали і як натільну білизну, проте навіть крізь кілька шарів верхнього вбрання з-під вирізу г
орловини виглядала загадкова клембівська «квітка». Стилізований геометричний орнамент міг відрізнятися кольором і повторенням елементів, але його розташування та техніка вишивки залишалися незмінними. Дослідники історії вишивки стверджують, що майстрині, творячи цей орнамент, усвідомлювали, які знання закладали в нього. Свого часу обдарованих жінок деякі поміщики, землевласники звільняли їх від панщини, важкої праці. Земства створювали артілі, майстерні, звідки унікальні вироби йшли на ярмарки. Ще у 1892 році в газеті «Буковина» Михайло Коцюбинський писав у статті «Вироби селянок з Поділля на виставці у Чікаго» про тяжкі умови праці талановитих вишивальниць села Клембівка, «справжні гаптарки-спеціалістки, що тільки й живуть з гаптування, що не йдуть в жнива жати хліб, а сидять вдома над шитвом, щоб налагодити вишивок на продаж на ярмарок». Розуміючи величезне значення мистецтва вишивки, він закликав: «…давно вже пора звернути увагу на народний промисел і всілякими заходами підняти його» [Коцюбинський М. М. Твори: в 3 т., 1965. С. 22].
З 1902 році клембівська вишивка виходить на міжнародний ринок збуту – її продають у Англії, Німеччині, Данії, Франції. Головатий М. І. у книзі «Історія рідного села. 1700 – рік заснування» подає таку оповідку «…якось у Клембівку напередодні війни з Франції надійшов лист із проханням «прислати машини, які так вишивають. До нього було додано взірець – клапоть впізнаної усіма роботи, котра домандрувала якимось чином так далеко. Взірець був вишитий саме низзю. Довелося відповідати, що немає таких машин» [Головатий М. І. Історія рідного села. 1700 – рік заснування, 2011. С.137].
Із багатьох джерел дізнались про історію артілі «Наша польза» у селі Клембівка, яка була організована на початку ХХ століття, у якій працювали місцеві майстрині та вишивальниці із сусідніх сіл, пізніше перейменовану в артіль «Жіноча праця», у 1960 р. її реорганізовано у фабрику, що з 1974 р. увійшла до складу Вінницького виробничо-художнього об’єднання «Вінничанка». Серед кращих майстрів – П. Березовська, Д. Волошина, М. Калетник, К. Шинкар, Г. Козак, Килина та Марія Коржуки, П. Кубряк, Г. Кукіль, Г. Лялька, О. Мельник, Т. Милимко, О. Мундир, П. Титаренко, О. Царюк, Г. Бальва та ін. Багато майстринь удостоєні звання «Майстра народної творчості». Їх твори зберігаються в Музеї українського народного декоративного мистецтва у Києві, Вінницькому краєзнавчому музеї тощо. У 1968 р. на Лейпцигському ярмарку клембівські вишивки були удостоєні золотої медалі. На фабриці створювали вироби здебільшого на замовлення – за малюнками і зразками, які розробляли на фабриці чи надсилали для замовлень, але витончену майстерність клембівчанки не втратили. Вироби виробничо-худож
нього об’єднання брали участь у всесоюзних, всеукраїнських, міжнародних виставках і ярмарках у США, Канаді, Японії, Бельгії, Алжирі та ін. Деякий час було заборонено вишивати трипільські символи сонця-сваргу. Позбавлені важливих деталей, вишиванки втратили свою цінність, їх експорт за кордон припинився. Заборона тривала 30 років, відтак ціле покоління не змогло оволодіти прийомами майстерності вишивальниць і оберегами пам’яті [Рутковська О., Цвігун Т. Сім див села Клембівки. 2002. С. 21–22] .
Традиція клембівської сорочки давня і передавалася з покоління в покоління не одну сотню років. Сорочки, які вишивали на щодень, називали «буденками», сорочки з виплетеним гачком мереживом на «горсі» (горловині), з довгим рукавом і манжетом, зібраним «пшеничкою» та обшитим «сіточкою» називали «святочна», її одягали на особливі події. Орнаментальні традиції вишивання жіночих та чоловічих сорочок, має дві складові – орнаменти, що вишиваються технікою «низь» і орнаменти, що вишиваються складною комбінованою технікою. Низзю зветься тому, що майстриня створює орнамент зі звороту, а вже потім, перевернувши виріб, можна побачити, що вийшло на лицьовому боці. Комбінована техніка тому так називається, що в ній комбінуються кілька технік вишивання (іноді до десяти), а саме: викол, зерновий вивід, рахункова гладь, штапівка, солов’їні вічка та ін. Клембівські орнаменти сорочок дуже складні, геометричні. У них перетинаються ромби, квадрати, зірки. Поле зашите галузками. Загалом орнамент дуже стрункий, чіткий. До кожного складного геометричного візерунка на сорочках входить кілька так званих «прозорих» технік, які надають йому ажурності, легкості. До «прозорих» швів належать, зокрема, шабак, зерновий вивід, солов'їні вічка. Шабак — різновид кольорових мережок, де увесь узор складається з окремих стовпчиків і проміжків між ними [Колісник В. П. Клембівка, 2013. С. 281].
У журналі «Світлиця» Вінницького 
ОЦНТ за різні роки виходили статті про клембівську вишивку, про її особливості та про майстрів, фестивалі, які проходили у селі. Вишивка низзю творилася різними кольорами − червоним, синім, блакитним, зеленим, чорним, жовтим, а вишивка комбінованою технікою виконувалася виключно білим по білому. Орнаменти низзю мають чіткий графічний характер, а орнаменти білим по білому мають виразний фактурний характер поверхні, який твориться різними технічними прийомами. Як бачимо, техніка вишивання визначає і впливає на образотворення безпосередньо − орнаменти низзю неможливо відтворити в комбінованій техніці і навпаки, та, зрештою, в цьому не було й потреби.
Орнаментні мотиви вишивок низзю мають дуже давнє походження, їх прототипи і аналоги знаходимо в археологічних артефактах доби Трипілля-Кукутені і навіть ранніших археологічних епох. Це переважно геометризовані S-подібні і сваргові символи і їх різноманітні комбінації, а також ромби та хрещаті знаки-символи. Образний символьно-знаковий ряд орнаментики клембівської вишивки свідчить про глибоку давність її походження і дивовижну чистоту і збереженність її образної мови. Це стосується не тільки орнаментів вишивок низзю, але повною мірою і вишивок комбінованою технікою, в якій ті ж самі символи і знаки подаються в іншому геометризованому варіанті, продиктованому специфікою іншої техніки виш
и¬вання. Якщо в вишивці низзю символіка прочитується більш-менш чітко і ясно, то в вишивках комбінованою технікою таке прочитання ускладнене і вимагає детального аналізу. Сучасним дослідникам автентичної клембівської вишивки доводиться ретельно відфільтровувати наслідки три¬валого штучного впливу часів промислового виробництва, яке охоплювало майже всіх майстрів-носіїв традиції. Заради промислової та економічної доцільності, народні традиції часто ігнорувалися, тому фабричний спадок не є повноцінним сповідником традиційної клембівської вишивки, незважаючи на поодинокі високохудожні досягнення виставкових екземплярів. Крій жіночих сорочок в Клембівці суттєво різниться від традиційного крою подільської жіночої сорочки способом з’єднання рукава із станком. По іншому скроєний і шийний виріз, де відсутній традиційний для подільського крою комір. Клембівська сорочка також не має традиційних для подільської сорочки вишитих погрудок. Під шийним вирізом по центру вишивали орнаментний знак, від якого вниз до пояса йшла своєрідна орнаментна смужка. Рукава буденної сорочки не мають манжетів, властивих для подільської жіночої сорочки. На даний час не досліджено витоки клембівських особливостей крою жіночих сорочок [Титаренко В. Орнаментні традиції клембівської вишивки, 2017. С. 25-27].
Клембівська в
ишивка вирізняється унікальною технологією вишивання, в якій використовується техніка лічби, що передбачає точний розрахунок кожної нитки та стібка. Центральним мотивом сорочки є стилізована «квітка», розташована на ґестці. Це візерунок, який складається з поєднання традиційних символів: хреста, сварги, «грабельок», ромбів, традиційної для Поділля «берегині», сигми та інших символів-знаків. Вишивають їх чорним, червоним, зеленим або синім кольорами, рідше зустрічаються жовтий, коричневий чи фіолетовий. У ньому можна помітити сти
лізовані елементи стебельця, квітки, праобраз нашого традиційного дерева життя і перегукування з іншими «кодами» традиційної подільської вишивки. Але їх комбінації в кожній клембівській квітці створюють оригінальні, особливі символи і значення. Варіацій клембівських квіток є безліч. Вони різні за розміром, повторюваністю елементів, можуть бути однотонними, рідше – різнокольоровими. Таку сорочку збирають (зшивають) традиційно вручну, але тепер характерно використовувати машинку. До горловини та до манжета кольоровими нитками пришивають мереживо, вив'язане гачком із бавовняних ниток. Сорочки, окрім тонкої вишивки, мають прекрасну обробку горловини, де кожен стібочок зроблений вручну. А оздоблення горловини і краю манжетів виплетене тонесеньким гачком. Зі звороту – тонесенькі ледь помітні рубчики, ґестка зсередини підшита другим шаром тканини.
Сьогодні 
відроджуються і розвиваються духовно-мистецькі традиції клембівської вишивки. З 2009 р. у селі Клембівка проводять обласний фестиваль «Мамину сорочку пригорну до серця»; відкрили Ц
ентр художніх промислів — унікальний простір, де оживають багатовікові традиції українського ремесла; працює гурток вишивальниць, де охочі можуть навчитися вишивати низзю, і до цього долучають дітей [На Вінниччині відкрили центр збереження традицій клембівської вишивки. – URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/4027597-na-vinniccini-vidkrili-centr-zberezenna-tradicij-klembivskoi-visivki.html].
Учні та вчителі Вінницького ліцею № 18 обрали для вивчення клембівську вишивку на уроках інформатики (11 клас). Учні розкрили особливості подільської вишивки й побачили, що навчатися за допомогою живої спадщини цікаво. Це вимагає творчого підходу і робить навчання не просто захоплюючим, а й практичним. Поєднання комп'ютерних знань з традиційним мистецтвом заохочує до вивчення та збереження місцевих традицій [Клембівська вишивка на уроках інформатики в Україні: метод. посіб. для вчителів. – URL: https://ich.unesco.org/doc/src/63523-UK.pdf].
Традиція створення клембівської сорочки з квіткою залишиться збереженою.
Список літератури з фонду НІБУ
Зі змісту: Вишивки Вінницької та Хмельницької областей. С. 4.
Зі змісту: Клембовка. С. 42.
Зі змісту: Фрагменти вишивок с. Клембівка, Ямпільського району, Вінницької обл. С. 299, 364, 368.
Електронні джерела
Підготували: Снігирьова Л., Нестеренко О.
відділ довідково-бібліографічної та науково-інформаційної роботи
Докладніше про рубрику:
Нематеріальна культурна спадщина в документних джерелах
