10 березня 1865 року в Перемишлі під час першого на Західній Україні шевченківського концерту в музичній залі духовної семінарії відбулося перше публічне виконання Гімну України «Ще не вмерла Україна…» на слова Павла Чубинського, музику Михайла Вербицького.

Насправді це колективний твір, написаний на замовлення керівника Київської «Громади» Володимира Боніфатієвича Антоновича студентами-громадівцями.

Перша публікація вірша у львівському журналі «Мета» у 1863 р.

Створення гімну бере початок з осені 1862 року. Перший куплет написав Микола Вербицький-Антіох, дворянин з діда-прадіда, 19-річний студент Петербурзького університету, учасник Петербурзької, Київської та Чернігівської громад. Разом з ним пісню писав 21-річний студент Київського університету св. Володимира уроджений шляхтич Тадей Рильський, один з лідерів Київської громади. Обидва вони в 1861 році в пам'ять про Шевченка відмовились від дворянства і всіх пов'язаних з цим привілеїв. А 23-річний викладач Київського жіночого пансіону сестер Ленц, правнук запорозького козака Павло Чубинський керував ними, виправляв створене хлопцями так, щоб можна було співати без загрози потрапити за це в буцегарню, створив приспів.

А відомою на всю Україну пісня стала завдяки імені Шевченка, оскільки вірш відкривав підбірку з чотирьох віршів Шевченка, опублікованих у Львівському часописі «Мета» (1863, №4.).

Великий шанувальник Шевченка, композитор-священник Михайло Вербицький, дав обітницю покласти на музику всі його доступні вірші. Виконуючи ту обітницю він і поклав на музику вірші Тараса, опубліковані в «Меті». Найкращим виявилась музика до слів «Ще не вмерла Україна». Вона була настільки вдалою, що пісня стала Гімном, спочатку на Львівщині, потім в Галичині, потім в ЗУНР, тепер в Україні.

Забуті співавтори Гімну України [Електронний ресурс] // Мистецька сторінка – Режим доступу до ресурсу: https://storinka-m.kiev.ua/article.php?id=1305.