|
А42263 78 Чарівною квіткою України, «легендою за океаном» називають представницю української діаспори Квітку Цісик, незабутній голос якої пронизує до глибин душі, недарма ж бо весь американський шоу-бізнес захоплювався її неповторною манерою, адже з нею працювали Майкл Джексон, Вітні Г’юстон та інші світові зірки. Дивна, багато в чому трагічна доля випала маленькій симпатичній жінці, яку в 1998 році назвали найбільш упізнаваним голосом США: завдав болю ранній розрив із Батьківщиною, який Квітослава гоїла українськими піснями, а невиліковна хвороба привела за собою ранню смерть. Однак мрія усього життя чудової Квітки, яка могла би стати окрасою будь-якої сцени, все-таки здійснилася. Далекий голос України досі лунає між нас і продовжує зігрівати серця та душі людей на всій планеті. |
|
А42259 8(с) Українка (справжнє ім’я Лариса Петрівна Косач, 1871-1913) – славетна українська письменниця, геніальна поетеса і драматург, перекладач і культурна діячка. Багато її творів визнані шедеврами світової літератури. Перший свій вірш вона склала у дев’ять років, останній – у 40. Усього Леся Українка написала близько 270 віршів, а ще поеми і віршовані драматичні твори. Її ставлять в один ряд із геніальними Тарасом Шевченком та Іваном Франком. Довкола життя видатної письменниці завжди було багато міфів. Та й небезпідставно – цьому сприяли складні стосунки з матір’ю, життєві перипетії, трагічне кохання і хвороби, які супроводжували тендітну Лесю Українку чи не все життя. |
|
А42255 792 Наталія Михайлівна Ужвій (1898-1986) – легендарна українська акторка театру і кіно. Талант Ужвій найяскравіше розквітнув у театрі «Березіль». Щаслива доля дозволила вижити в період сталінського терору, але забрала дорогих їй людей – поета Міхайля Семенка, братів, режисера Леся Курбаса. Майже пів століття Наталія Ужвій була на сцені Київського драматичного театру імені Івана Франка, відзначена найвищими радянськими нагородами. Особисте життя і життя в мистецтві Наталії Ужвій – складне і тернисте, сповнене удач і розчарувань, радощів і тривог, шалених сценічних успіхів та особистих трагедій, і все в ньому нерозривно сплелося… |
|
А42253 8(с) Трагічна доля судилася Василю Стусу (1938-1985) – талановитому українському поету, прозаїку, перекладачу, літературознавцю, правозахиснику, одному з найактивніших представників українського культурного руху 1960-х років. Він був людиною, не здатною на компроміси, яка завжди йшла шляхом правди і заплатила за це власним життям, людиною, яка з гідністю казала про себе: «Голови гнути я не збирався, бодай що б там не було. За мною стояла Україна, мій пригноблений народ, за честь котрого я мушу обставати до загину». |
|
А42256 8(с) Майка (справжнє ім’я Михайло) Йогансена (1896-1937) – українського поета, прозаїка, перекладача епохи «Розстріляного відродження» - називають найменш дослідженим письменником своєї епохи. Він лишив широке поле для інтерпретацій – літературознавці записують його то до формалістів, то до конструктивістів, то до авангардистів, то до футуристів. І в поезії, і в прозі Йогансен зберігав творчу індивідуальність, часто вдавався до експериментів (в одному творі поєднував прозу й поезію), до містифікацій. За 17 років творчої діяльності видав вісім книг віршів, десять – прози, чотири книжки для дітей та дві з літературознавства. 1937 року був заарештований та страчений. |
|
А42254 792 Шекспірівські слова «Весь світ – театр, і ми актори в ньому» були девізом життя Леся Курбаса, ім’я якого овіяно суцільними легендами і вигадками. Ще за життя його вважали титаном, творцем, пророком-інтуїтом. «Заручником вічності в полоні часу» вважає Леся Курбаса автор цього видання – режисер, театральний історик і критик, педагог, перекладач Р. Г. Коломієць, доктор філософії, член-кореспондент Національної академії мистецтв України, професор. Ця книжка – остання робота автора у циклі видань «Вибрані сторінки сучасного театру», присвячених творчості провідних театрів, видатних акторів і режисерів. |
|
А42250 8(с) Це видання підготовлено одеськими істориками в рік подвійного ювілею українських письменників-лікарів Івана Львовича Липи (1865-1923) та Юрія Івановича Липи (1900-1944) і містять нові факти громадської, політичної, літературної та культурної діяльності батька і сина, знайдені у документах, творах, листах і спогадах Лип та їх сучасників. Оглядаючись на своє життя, І. Липа писав: «… Якби довелося наново вибирати шлях, то тільки цей і взяв би». |
|
А42257 9(с2) Павло Іванович Харитоненко успадкував від батька, Івана Герасимовича, найбільше в Російській імперії об’єднання цукрових заводів і за роки своєї праці зумів зміцнити його і збільшити. До 1914 року статки Харитоненка досягли 60 млн. рублів, його земельні володіння становили 56 тис. десятин (не рахуючи орендованих), а в Державному банку у нього була кредитна лінія в 9 млн. рублів. Тож П. І. Харитоненка по праву називали «цукрової держави». Але в історію він увійшов ще й як один з найвідоміших меценатів Російської імперії. Харитоненко зібрав одну з найбільших в Росії колекцій живопису, очолював московське відділення Російського музичного товариства, фінансував будівництво в Києві пам’ятника Богдану Хмельницькому… У Сумах побудував дитячу лікарню, кадетський корпус, міст через річку, замовив бруківкою головні вулиці, оплачував навчання студентів… Згідно із заповітом в Сумах Харитоненко був і похований. |
|
А42262 8(с) Просвітитель, філософ, поет Григорій Савич Сковорода (1722-1794) – видатний український мислитель, один із найбільших і найзагадковіших християнських філософів світу. Освіту здобув у Києво-Могилянській академії. Блискуче знання мов, поетики й риторики, античної й нової філософії поєднувалося у ньому з неабиякими здібностями в галузі літератури і мистецтва. Переслідуваний світськими та духовними властями, з 1770-х років Сковорода вів життя мандрівного філософа і протягом 25 років побував у багатьох містах і селах України, проповідуючи свої ідеї. Через пісні, кантати і псалми він поширював свої філософські погляди, таврував соціальне зло, уславляв природу, волелюбність людини. |
|
А42261 9(с2) Битва під Конотопом, в якій українська армія під проводом Івана Виговського разом з кримськими татарами перемогла цвіт московського війська, довгий час була однією з найтаємніших сторінок історії України. Часи змінилися, та запитань з приводу того, що саме відбувалося влітку 1659 року і які були наслідки тієї битви, причини того, чому українцям не судилося розвинути успіх, і досі хвилюють істориків. |
|
А42258 9(с2) Богдан Хмельницький був не першим, хто розпочав боротьбу за свободу України. Але саме йому вдалося створити боєздатну армію, сформувати систему гетьманської влади і почати розбудовувати державу. Завдяки діяльності Хмельницького майже все українство, незважаючи на станові інтереси, виступило єдиною як ніколи силою в боротьбі за національне визволення. І хоча Великому Гетьманові не все вдалося зробити для збереження державності, його діяльність не тільки визначила долю самої України, а й відчутно вплинула на тогочасне європейське політичне життя. |
|
А42260 9(с2) Іван Виговський – один з керівників Національно-визвольної війни 1648-1658 рр., найближчий помічник Богдана Хмельницького у розбудові Української держави, переможець в битві при Конотопі. Ставши гетьманом у надзвичайно складний період, Виговський намагався за будь-яку ціну зберегти незалежність України, на яку почав зазіхати царський уряд, проте не зміг об’єднати різні верстви українського суспільства і втратив владу. Вже не маючи владних повноважень, він зробив останню спробу прислужитися своїй країні, але загинув на самому початку нового етапу свого життя. |