ДЯКУЄМО ВОЇНАМ, ЯКІ ЗАХИЩАЮТЬ КРАЇНУ!
04.05.2024
До уваги користувачів пропонуємо книжкову виставку до 255-річчя від дня народження Фрідріха Вільгельма Генріха Александера фон Гумбольдта (1769–1859), німецького науковця-енциклопедиста, фізика, метеоролога, географа, ботаніка, зоолога, мандрівника з фонду відділу документів іноземними мовами.
Наукові інтереси Гумбольдта були надзвичайно різноманітними. Своїм основним завданням він вважав «збагнення природи як цілого й збір свідчень про взаємодію природних сил». За широту наукових інтересів сучасники називали його «Арістотелем XIX століття». Виходячи із загальних принципів і застосовуючи порівняльний метод, він створив такі наукові дисципліни, як фізична географія, ландшафтознавство, екологічна географія рослин. Завдяки його дослідженням були закладені наукові основи геомагнетизму. Приділяв велику увагу вивченню клімату, розробив метод ізотерм, склав карту їхнього розподілу і фактично дав обґрунтування кліматології як науки. Детально описав континентальний і приморський типи клімату.
"Природа розкриває свої таємниці і свою красу тільки перед тим, хто здатний розуміти їх."
Фрідріх Вільгельм Генріх Александер фон Гумбольдт (нім. Friedrich Wilhelm Heinrich Alexander von Humboldt, 14 вересня 1769, Берлін — 6 травня 1859, Берлін) — німецький барон, вчений-енциклопедист, фізик, метеоролог, географ, ботанік, зоолог, мандрівник, молодший брат вченого Вільгельма фон Гумбольдта. Член Берлінської (1800), Прусської і Баварської академій наук; почесний член Петербурзької академії наук (1818).
Освіта
Александер (Олександр) і Вільгельм насолоджувалися чудовою домашньою освітою відомих вчителів, і хоча Александера вважали важкою, не люблячою навчання дитиною, він виявляв інтерес до природи і мав художній талант. Освіта братів Гумбольдтів перебувала під великим впливом Просвітництва, Канта і Руссо. Їхніми вихователями були відомі вчені: Кампе, Кунт, Енгель, Дом, Леффлер.
У 1787 році Гумбольдт вступив до університету Франкфурта-на-Одері, де вивчав економіку та фінанси. До того ж він відвідував лекції з медицини, фізики, математики та науці про стародавній світ. Відвідував курси Блюменбаха.
З 1788 року у Берліні, вивчав грецьку мову, технологію і ботаніку, останню під керівництвом німецького ботаніка К. Л. Вільденова.
Весною 1789 відправився до Геттінгенського університету, де читали лекції Гейне, Блуменбах, Кестнер, Ліхтенберг, Ейхгорн. Класична література, історія, природознавство, математика цікавили Гумбольдта в однаковій мірі. Гейне відкрив у ньому тягу до археології. Під його впливом Гумбольдт написав свій перший твір «Про тканини греків», який залишився ненадрукованим. У тому ж 1789 здійснив подорож по Німеччині. У Геттінгенському університеті Гумбольдт залишався до 1790 року. До того часу відноситься його перша геологічна робота «Про рейнські базальти» (Mineralogische Beobachtungen über einige Basalte am Rhein. Brunswick, 1790).
У березні 1790 року він почав першу подорож за межі німецьких земель в товаристві свого друга Георга Форстера по Рейну, звідти — в Англію і Францію (тиждень пробув у Парижі). Ця поїздка зародила в ньому пристрасть до подорожей і відвідування далеких тропічних країн. Після цієї екскурсії він вступив до торговельної академії в Гамбурзі, де вивчав нові мови і комерцію, займаючись у той же час ботанікою і мінералогією. Результатом цих занять стало кілька дрібних ботанічних робіт, серед яких — відкриття прискорювальної дії хлору на проростання насіння.
Бажання ближче ознайомитися з геологією привело Гумбольдта в 1791 році у Фрайберг, де викладав А. Г. Вернер. У Єні під керівництвом Лодера він вивчав анатомію. Ф. фон Зах і Й. Келлер дали йому основи астрономії і навчили користуватися науковими інструментами. Він навчався також у Торговельній академії Бюсе. Опублікував свої перші роботи: «Мінералогічні спостереження деяких базальтів Рейну», а також статтю в Хімічних анналах. У серпні відвідав Богемію.
У 1792 році його навчальні роки закінчилися і він повернувся в Берлін. Здібності його тепер проявилися в повному блиску. Він володів широкими і різнобічними відомостями не тільки у природознавстві, але і в історії, юридичних науках, класичній літературі, володів кількома мовами. До цього треба додати повну матеріальну забезпеченість.
У 1792 Гумбольдт отримав місце обер-бергмейстером в Ансбасі і Байройті. Заняття, пов'язані з цією посадою, цілком гармоніювали з бажаннями Гумбольдта. Він ревно взявся за нові заняття, намагався заохочувати і розвивати гірничу промисловість, вивчав її історію за архівними документами, відновив занедбані копальні у Гольдкронасі, влаштував школу гірничої справи в Штебені, займався вивченням газів, що нагромаджується в шахтах, і намагався винайти безпечну лампу і дихальну машину для вживання в тих випадках, коли в шахті нагромаджується багато вуглекислоти або інших шкідливих для дихання газів.
У 1792–1794 здійснює численні інспекційні поїздки по землях Німеччини.
Паралельно з цими практичними заняттями йшли вчені дослідження: статті та замітки з геології в різних журналах, флора криптогам Фрейберга (лат. Florae Fribergensis Specimen, 1793), «Афоризми з хімічної фізіології рослин» — резюме дослідів Гумбольдта з питань про подразливості рослинних тканин, живлення і дихання рослин. До цього ж періоду відносяться дослідження над твариною електрикою, оприлюднені трохи пізніше під заголовком «Досліди над роздратованими мускульними і нервовими волокнами» (нім. Versuche über die gereizte Muskel-und Nervenfaser. Berlin, 1797). Частина дослідів була ним проведена над собою за сприяння доктора Шалдерна: об'єктом дослідження слугувала спина Гумбольдта.
У цих роботах уже проявилися характерні риси Гумбольдта як ученого: прагнення відшукати спільну основу різнорідних з першого погляду явищ, недовіра до метафізичних принципів (у «Афоризмах …» він ще стоїть за життєву силу, що діє всупереч законам фізики; але вже в дослідженнях про тваринну електрику викладає цілком раціональний погляд на життя, що встановився в науці тільки в 1830-х-1840-х роках), проникливість генія, випереджаючого свій час (погляди його на електричні явища в тваринних тканинах підтвердилися 50 років по тому в роботах Дюбуа-Реймона; думка про роль мінеральних солей, як необхідного складового елементу в їжі рослин, затвердилося в науці тільки після робіт де Соссюра і Лібіха). В цей же час визначилася завдання його життя — фізичний опис світу; в 1796 він пише: «Фізика світу» — зведення цілого ряду наук, з яких деякі були створені самим Гумбольдтом. Нарешті, прагнення передати наукові висновки в художній, образній формі (плодом якого з'явилися згодом «Картини природи» і «Космос») виявилося у статті «Про Родоського генія» (нім. Die Lebenskraft, oder der rhodische Genius) — чудово написаному, але досить химерному алегоричному зображенні «життєвої сили» (надруковано в журналі «Die Horen» Шиллера в 1795).
Зв'язки Гумбольдта з особами вищої адміністрації, відносини з двором, з наслідним принцом, що особисто знав і цінував обох братів Гумбольдтів, — все це нерідко змушувало його брати участь у справах держави. У 1794 він супроводжував Гарденберга, який їздив у Франкфурт-на-Майні для переговорів з голландськими та англійськими уповноваженими. Після укладення Базельського миру Гумбольдт був посланий до Моро, французького головнокомандувача, для переговорів щодо володінь Гогенлое (прусський уряд боявся спустошення їх французами) і виконав доручення з успіхом.
Друге відкриття Америки
Особливо близько зійшовся він з Еме Бонпланом, молодим ботаніком, що теж мріяв про подорож. Нарешті, в Мадриді Гумбольдту вдалося отримати дозвіл відвідати і дослідити іспанські володіння в Америці. Все-таки скористатися дозволом виявилося досить важко: порт Ла-Корунья, звідки Гумбольдт і Бонплан мали намір відплисти до Америки, був блокований англійськими кораблями. Нарешті сильна буря змусила англійські кораблі віддалитися від берега, і корвет «Пісарро», на якому відправлялися Гумбольдт і Бонплан, вночі 5 червня 1799 залишив Корунью і щасливо минув англійські судна.
Матеріал для досліджень представився в достатку з перших же днів. Морські течії, морські тварини і рослини, фосфоресценція моря тощо — все це було ще ледь заторкнуте наукою. Мандрівники відвідали насамперед Канарські острови, де пробули 6 днів. Тут при спостереженні різних рослинних поясів піка Тейде, що змінювали один одного з висотою, у Гумбольдта з'явилася думка про зв'язок рослинності з кліматом, покладена ним в основу ботанічної географії.
До кінця плавання епідемія, що спалахнула на кораблі, змусила їх висадитися раніше, ніж вони припускали: в Кумані, на березі Венесуели, 16 липня 1799.
Багатство і різноманітність тропічної природи вразило їх. З Кумани (він перебував там 7 серпня 1799) вони зробили ряд екскурсій у сусідні місцевості, а потім вирушили до Каракаса, де пробули два місяці, звідси — у Апуре, на однойменній річці, по якій хотіли спуститися в Оріноко, піднятися до її верхів'я і переконатися, чи точно система Оріноко з'єднується з системою Амазонки. У Апуре мандрівники найняли пірогу з п'ятьма індійцями і відправилися далі водою. Переконавшись у з'єднанні річкових систем Оріноко і Амазонки допомогою протоки Кассіквіаре, Гумбольдт і Бонплан спустилися по Оріноко до Ангостура (нині Сьюдад-Болівар), головного міста Гвіани (нині у складі Венесуели).
Гумбольдт і Бонплан в амазонських джунглях. Картина Едуарда Ендера, 1850. Бранденбурзькі Академія наук, Берлін.
З Ангостура мандрівники вирушили до Гавани, де пробули кілька місяців, вивчаючи природу і політичний стан Антильських островів; звідси переправилися до Бразилії і, присвятивши досить довгий час вивченню плато Санта-Фе, вирушили в Кіто через прохід Квіндіу в Кордильєрах. Це був виснажливий і небезпечний перехід: пішки, по вузьких ущелинах, під проливним дощем, без взуття, яке швидко зносилося.
Як би не було, в січні 1802 мандрівники досягли Кіто. У цій частині Америки вони залишалися близько року, вивчаючи зі всіляких точок зору її багату природу. Гумбольдт піднімався на вулкани Пічинчу, Котопахі, Антізану і інші і на Чимборасо (6 310 м — світовий рекорд для того часу).
З Південної Америки мандрівники вирушили до Мексики, де провели близько року. Гумбольдт визначав географічне становище різних пунктів, вивчав діяльність вулканів — в тому числі знаменитого Хорульо, що утворився в 1755, — зробив безліч барометричних вимірювань, досліджував піраміди і храми древніх мешканців Мексики — ацтеків і тольтеків, вивчав історію і політичний стан країни. Він першим видав в 1810 році ацтекський рукописний Кодекс Теллеріано-Ременсіс.
Нарешті, 9 липня 1804, після майже п'ятирічного перебування в Америці, Гумбольдт і Бонплан відплили до Європи і 3 серпня того ж року висадилися в Бордо.
Результати їхньої подорожі були величезні. До Гумбольдта тільки один пункт у межах Південної Америки — Кіто — був точно визначений астрономічно; геологічна будова її була зовсім невідома. Гумбольдт визначив широту і довготу багатьох пунктів, зробив близько 700 гіпсометричних вимірювань, тобто усвідомив орографію місцевості, досліджував її геологію, зібрав масу даних про клімат країни і вказав її відмітні риси.
Вчені зібрали величезні ботанічні та зоологічні колекції — одних рослин близько 4000 видів, у тому числі 1800 нових для науки.
Було доведено з'єднання систем Амазонки і Оріноко, визначено напрямок деяких гірських хребтів і відкриті нові (наприклад, Анди Паріми); з'ясовано в загальних рисах розподіл гір і низовин; нанесена на карту морська течія вздовж західних берегів Америки, названа «Гумбольдтовою».
Не були залишені без уваги і етнографія, історія, мови, політичний стан відвіданих країн: по всіх цих предметах зібрано масу матеріалу, розробленого згодом частково самим Гумбольдтом, частково — його співробітниками.
Словом, подорож Гумбольдта та Бонплана справедливо називають другим науковим відкриттям Америки.
Видання німецькою мовою
Humboldt, Alexander von. Central-Asien. Untersuchungen über die Gebirgsketten und die vergleichende Klimatologie [Текст] Т. 2. ч. 3 / A. Humboldt. - Berlin : Klemann, 1844. - 448 s. : il. - Нім.
Humboldt, A. Kosmos. Entwurf einer physischen Weltbeschreibung [Текст] . Т. 1 / A. Humboldt. - Stuttgart ; Tubingen : [s. n.], 1845. - Нім.
Humboldt, Alexander. Kosmos. Entwurt einer physischen Weltbeschreibung [Текст] . Т. 2 / A. Humboldt. - Stuttgart ; Tubingen ; Gotta : [s. n.], 1847. - 544 s. - Нім.
Humboldt, Alexander. Kosmos. Entwurf einer philosophischen Weltbeschreibung von Alexander von Humboldt [Текст] : научно-популярная литература / A. Humboldt. - Stuttgart : J. W. Cottascher Verlag, 1845. - 507 s. - Нім.
Humboldt, Alexander. Kosmos. Entwurf eine physischen Weltbeschreibung [Текст] . Т. 2 / A. Humboldt. - Stuttgart ; Ausburg : [s. n.], 1847. - 535 s. - Нім.
Humboldt, A. Kosmos. Entwurf einer physischen Weltbeschreibung [Текст] . Т. 3 / A. Humboldt. - Stuttgart : [s. n.], 1850. - 310 s. - Нім.
Humboldt, A. Briefe [Текст] Ч. 2-3 / A. Humboldt. - Leipzig : T. Weigel, 1850. - 231-480, 254 s. : il. - Нім.
Humboldt, Alexander. Kosmos. Entwurt einer physischen Weltbeschreibung [Текст] . Т. 3 / A. Humboldt. - Stuttgart ; Tubingen : [s. n.], 1850. - 644 s. - Нім.
Humboldt, Alexander. Reise in die Aquinoctial-Gegenden des neuen Continents. In deutscher Bearbeitung von Hermann Haugg [Текст] Bd. 3 / A. Humboldt. - Stuttgart : J. G. Gottascher Verlag, 1860. - 403 s. - Нім.
Humboldt, Alexander von. Reise in die Aequinoxial-Gegenden des neuen Continents [Текст] Т. 5-6 / A. Humboldt. - Stuttgart : Gotta, 1862. - 396 s. - Нім. -[карта подорожей А. Гумбольда у тропічній зоні Півд. Америки]
Видання французькою мовою
Humboldt, Alexandre de. Vues des Cordellieres et les monumens des peuples indigenes de l'Amerique [Текст] Т. 2. / A. Humboldt. - Paris : [s. n.], 1816. - 416 p. : табл. - Франц.
Humboldt, Alexandre de. Cosmos. Essai d'une description physique du monde [Текст] Т. 1 / A. Humboldt. - Paris : [s. n.], 1846. - 582 p. - Франц.
Humboldt, Alexandre. Cosmos essai d'une description physique ou monde [Текст] Т. 2 / A. Humboldt. - Paris : Gide, Baudry, 1848. - XIV, 633 p. - Франц.
Humboldt, Alexandre de. Cosmos. Essai d'une description physique du monde. Traduit par H. Faye [Текст] Т. 3. / A. Humboldt. - Paris : Gide et J. Baudry, editeurs, 1851. - 763 p. - Франц..
Humboldt, Alexandre. Cosmos. Essai d'une description physique du Monde [Текст] . Т. 1. [Ciel] / A. Humboldt. - Paris : Gide, Baudry, 1855. - VII, VIII, 580 p. - Франц.
Humboldt, Alexandre de. Cosmos. Essai d'une description physique du monde. Traduit par Galusky Ch. [Текст] Т. 4. / A. Humboldt. - Paris : [s. n.], 1859. - 806 p. - Франц.
Укладач: С.А. Лещенко
