Джон Раскін

01 лютого 2024 р. 06:00

162 переглядів

До уваги користувачів пропонуємо виставку видань з фонду документів іноземними мовами, присвячену 205-річчю від дня народження Джона Раскіна (1819—1900), англійського письменника, теоретика мистецтва, літературного критика і поета, який значно вплинув на розвиток мистецтвознавства та естетики другої половини XIX — початку XX століття.

Біографія

Джон Раскін (англ. John Ruskin) народився 8 лютого 1819 року в сім'ї багатого шотланського торговця хересом Д. Дж. Раскіна. У сім'ї панувала атмосфера релігійного благочестя, що значно вплинуло на подальші погляди письменника. Ще в юності Джон багато подорожував, причому щоденники подорожей обов'язково включали нотатки про геологічні утворення в ландшафті відвідуваних країн.

Оксфорд і невдале професорство

Вищу освіту Раскін отримав в Оксфордському університеті, який закінчив у 24 роки. Вже у 1869 році його обрали професором щойно організованої катедри мистецтвознавства. Коли Раскін став лектором, він наполягав на необхідності вивчення геології і біології майбутніми пейзажистами, а також на введенні практики наукового малювання: «У погожі дні я присвячую трохи часу копіткому вивченню природи; при негоді я за основу беру лист або рослину і малюю їх. Це неминуче веде мене до з'ясування їхніх ботанічних назв». Раскін швидко зрозумів недостатність тільки теоретичних пошуків. Досить рішучий, він організував при університеті школу живопису і невеличкий музей. Палкий прихильник декоративно-ужиткового мистецтва, він організував там ще й кустарну майстерню.

За короткий термін праці в Оксфорді Раскін встиг обміркувати і написати декілька робіт, присвячених італійському місту Флоренція. Найвідоміша з них — «Ранок у Флоренції», що стане друкованою книгою. Самовпевнений професор дозволив собі критичні напади на стиль класицизму (і його пізню, потворну форму — академізм). Якщо лекції молодого професора мали популярність серед студентів, то його напади на академізм викликали спротив університетської професури, й ті добилися відставки Раскіна. Далі він займатиметься мистецтвознавством і його теорією приватно. Його лекції вплинули на Реймонда Анвіна.

Невдалий шлюб

Раскін узяв шлюб з Еффі Грей. Шлюб був невдалим і його визнали недійсним. Раскін довго не одружувався, поки не закохався в дівчинку 11 років Розу ла Туш. В її 17 він хотів взяти з нею шлюб. Але йому було 50, і батьки Рози зробили все, аби шлюб не здійснився. У 27-річному віці Роза померла в приватній клініці, куди її помістили батьки.

Раскін-філантроп і утопіст

Заможний і рішучий Раскін розпочав філантропську діяльність.

• Теорія. Раскін писав: «У нас (тобто в Англії) повинні бути красиві поселення, міста, що не скупчуються потворно. Вони повинні бути невеличких розмірів… Кожне місто слід оточити садами з квітучими деревами і ніжно шепочушими струмками. — Це неможливо! — скажете Ви. Може й так. Але яке мені діло до цього неможливого. Я лише знаю, що це необхідно.»
• Практика. Він став організатором поселення для робітників у шести милях від міста Шеффілд, землю під цю колонію викупили на його гроші. Як колись в Оксфорді, він організував на околиці Шеффілда музей та бібліотеку. Він навіть сам обробляв клапоть землі… У хижацькому, капіталістичному оточенні ідея проіснувала біля року і колонія розпалась. Пам'ять про неї трохи жевріє в музейчику, що зберігся в Шеффілді.

• Невдачею закінчилися і спроба заснування ще однієї колонії робітників у Бармуті, заснування ремісничих майстерень на острові Мен, заснування друкарні поблизу своєї садиби в Орпінгстоні.

Раскін у своїй діяльності відштовхувався він ідеї, що освіта і мистецтво не повинні бути привілеєм лише багатіїв. Знадобиться забагато часу, аби це стало ясно ще й консервативно налаштованим багатіям Британії і Сполучених Штатів. Але Раскін до цього не дожив.

Хвороба і смерть

Потворне, буржуазно-обмежене суспільство Вікторіанської Англії не сприймало практичної діяльності Раскіна схвально. Тим часом у старого Раскіна почалися напади психічного захворювання, і наприкінці життя він усамітнився в своїй садибі, де і помер.

Творчість

Уславлена англійська готика

Готика займає особливе місце як в мистецтві Британії, так і в її естетичних смаках. Готична архітектура стала окрасою всього середньовіччя Британії і майже не втрачала свого високого авторитету довше, ніж в будь-якій країні континенту Європа. В 19 столітті Британія пережила значне захоплення національною готичною архітектурою, як колись Італія 15 століття захоплення архітектурою античності. В англійській архітектурі 19 ст. мала поширення неоготика і неоготична архітектура. А забудова нового Парламенту, що відбулася в неоготичному стилі, стала візитівкою Лондону, розійшлася в тисячах листівок і зображень по всьому світу. Ще більше захоплення неоготикою мали архітектори при побудові університетських корпусів Британії і Сполучених Штатів. Відтоді архітектурний образ багатьох університетів по обидва боки Атлантичного океану сформувала саме неоготика і пізній класицизм.

Раскін і готика

Палкий прихильник середньовічного мистецтва, Раскін не схвалював неоготику в архітектурі. І якщо офіційні кола Британії всіляко підтримували неоготику архітектора Огастеса П'юджина, Раскін наважився критикувати її і твори П'юджина.

Мистецтвознавця Раскіна дратували історичні стилі 19 століття, як несамостійні, вульгарні, підвласні хаотичній забудові. Але новий і самостійний архітектурний стиль так і не був вироблений у 19 столітті. А заклики Раскіна не могли завадити проблемі. Вийшло, що він лише окреслив одну з неприємних проблем 19 століття, але не міг допомогти її вирішенню.

Раскін і пам’ятки культури

Особливе місце в поглядах і працях Раскіна зайняла охорона пам'яток культури. Він закликав до охорони пам'ятників у самому широкому розумінні, куди включав і фрески, і картини, і барельєфи, і значну історичну чи мистецьку споруду, в тому числі значне історичне місто. В літературних працях він звертався до емоцій і совісті читача, нагадував про відповідальність перед наступними поколіннями: «…феодальні та монастирські будівлі Європи зараз зникають як сни. Важко уявити, з якою сумішшю заздрості і презирства на нас будуть дивитися нові покоління. Адже ми володіли цими скарбами і нічого не зробили, аби зберегти їх чи хоч би відтворити на полотні.»

Дж. Раскін і любов до природи

Джон Раскін один з перших підняв питання про охорону краси ділянок дикої природи. Вніс величезний вклад у розвиток західної філософії та ідеології охорони дикої природи. Його погляди сприяли формуванню, зокрема, польської ідеології природоохорони (Ян Павліковський та ін.).

Джона Раскіна можна назвати батьком природоохоронної естетики, основні ідеї викладені ним в III томі трактату «Сучасні художники». Його найбільша заслуга в тому, що він першим заявив, що прототип і критерії краси можна знайти тільки в дикій природі, оскільки «тільки вона є нічим не спотворена і не осквернена». Він запропонував видавати премії землевласникам, що утримують свої землі в стані природної витонченості.

До Раскіна у західній культурній традиції та естетиці красивими вважалися тільки окультурені ландшафти, дика природа ж естетичної цінності не мала. Такий підхід послаблював зусилля діячів природоохорони по захисту краси дикої природи.

Пріоритет Джона Раскіна у розвитку природоохорони ще й у тому, що він пов'язав любов до природи з патріотизмом. Ця його ідея пізніше була особливо підхоплена в Німеччині та Польщі, де в поняття «охорона батьківщини» увійшла як охорона природи, так і захист пам'яток старовини.

Раскін відкидав антропоцентризм. Він вважав, що «дерева, степи і квіти були створені для всіх». Філософ був першим, хто так образно показав, що характер і зовнішній вигляд людини багато в чому залежить від природного оточення. Звідси виникло популярне наприкінці XIX — початку XX століть гасло про збереження краси обличчя матері-землі як важливої умови збереження краси народу.

Що ж до охорони природи в цілому, то Дж. Раскін назвав її найважливішим завданням людства.

Літературна спадщина Раскіна

 Серед його робіт найвідоміші «Лекції про мистецтво» (англ. Lectures of Art, 1870), «Художня вигадка: прекрасне і потворне» (англ. Fiction: Fair and Foul), «Англійське мистецтво» (англ. The Art of England), «Сучасні художники» (англ. Modern Painters, 1843—1860). Усього Раскіним написано п'ятдесят книг, сімсот статей і лекцій.

З фонду НІБУ:

Ruskin, John. The Crown of wild olive. Munera pulveris. Pre-Paphaelitizm-Aratra Pentelici. The Ethics of the Dust. Т. 1-2 / J. Ruskin. - Boston ; New York, s.a. - 458, 413 с.

Ruskin, John. The Crown of Wild Olive. Four lectures on work, traffic, war and the Future of England / J. Ruskin. - New York : Hurst & Company. - 252 с.

Ruskin, John. Mornings in Florence / J. Ruskin. - New York : H. M. Caldwell & Co, 1890. - 232 с.

Ruskin, John. The Queen of the Air: Being a Study of the Greek Myths of Cloud and Storm / J. Ruskin. - New York : Hurst & Company, [s. a.]. - 247 с.

Ruskin, John. The King of the Golden River and Other Stories / J. Ruskin. - Boston ; New York : Houghton Mifflin Company, The Riverside Press, Cambridge, [s. a]. - 98 с.

Ruskin, John. Sesame and Lilies / J. Ruskin. - London ; Glasgow : Collins' Clear-Type Press, [s. a.]. - 224 с. : портр.
Ruskin, John. The Stones of Venice. Vol. 1 The Foundations / J. Ruskin. - New York : International Book Company , [s. a.]. - 431 с.