ДЯКУЄМО ВОЇНАМ, ЯКІ ЗАХИЩАЮТЬ КРАЇНУ!

Під Крутами

[...]

Срібним лебедем у хмарах


Місяць груди обмивав...


Біля мене з довгим крісом


Хлопчик змучений стояв...


«Що з тобою, де упав ти?!


Зранив голову свою?»


Сумно й гордо відповів він:


«Так, я впав... але в бою...»

[...]

Олександр Олесь. «Під Крутами». 1931 р.

Україна впродовж усієї своєї історії не раз потерпала від загарбницьких посягань північної країни-сусідки, і потерпає до цих пір. Ми змушені захищати свої території, як колись захищали їх наші предки. Історія нашої держави має чимало трагічних сторінок. Одна з них – бій під Крутами. 

29 січня 1918 року біля залізничної станції Крути загін київських курсантів, що нараховував усього 600 вояків, зіткнувся з 4-тисячним підрозділом більшовицької армії. Більшовики наступали на Київ, а уряд УНР, опинившись без війська, вимушений був вислати на оборону погано озброєних юнаків 1-ї Української військової школи та козаків «Вільного козацтва». 

Бій тривав п’ять годин. Наказ командування виконали, стрімкий наступ ворога – зупинили. Під час відступу руйнувалися залізничні колії й мости. Російсько-більшовицькі нападники втратили боєздатність на чотири дні: агресор мусив підтягнути нові сили, відремонтувати підірвані й зруйновані шляхи. Лише після цього вони могли і далі наступати на Київ, однак уже в значно гірших умовах: не залізничним шляхом, а на реквізованих селянських возах, запряжених кіньми, по розмоклій дорозі. Ця затримка ворога дала змогу українській делегації укласти Берестейський мирний договір, який врятував молоду українську державність. 

Проте ціна цього виконаного завдання була дуже висока: майже всі парубки полягли у нерівному бою, а тих, хто потрапив у полон, жорстоко стратили. 

У фонді Національної історичної бібліотеки України зберігається видання «Крути», в якому розкривається історичний перебіг битви, подано частковий список учасників бою під Крутами - 1-ої сотні Куреня студентів Січових Стрільців: студентів Українського народного університету, Київського Університету Святого Володимира (нині ім. Т. Шевченка), гімназистів старших класів.

 

У своїй промові «Легенда Крут» на початку видання Осип Зінкевич наголошує: « [...] Культ героїв Крут – це щоденний героїзм, щоденне бажання знаннями, серцем і душею бути будівничим своєї держави. Крутянці започаткували новітній період української збройної боротьби, а сучасна молодь, їхні нащадки, мають започаткувати героїчну боротьбу за утвердження української державності й незалежності [...] ».

А Володимир Янів, один із авторів збірки, роздумує про важливість цієї події у своєму творі «Значення Крутів»: « [...] Крути струснули совістю усіх живих і поставили їх на ноги до боротьби з Москвою. Вони вказали правдиве лице комунізму і візвали цілий нарід до боротьби

з ним.

Крути навчили нас розуміти і цінити жертву. Вони дали нам віру в свої сили. Вихована на Крутах молодь – ті лицарі, що широко рознесуть славу України по світу, запевнять не лише її волю, а й владу, могучість і невпинний розріст. У хвилинах зневіри й невдач зачерпнемо в Крутах нової сили до наших дальших змагань [...] ».

Особливе значення ці слова мають зараз, коли Україна знову бореться за незалежність, власні території, культуру й історію. Тож дослухаймося до них і пам’ятаємо всіх Героїв, які заплатили і платять найвищу ціну за нашу свободу – власні життя.