Вільгельм Доров (1790–1846) «Пам'ятки германського і римського часу в Рейнсько-Вестфальських провінціях»

06 червня 2023 р. 06:00

319 переглядів

Шановні користувачі! Цьогоріч виповнюється 200 років виданню видатного німецького дипломата, археолога, історика Вільгельма Дорова «Пам'ятки германського і римського часу в Рейнсько-Вестфальських провінціях», 1823 р.. Пропонуємо ознайомитись з видатною постаттю XVIII століття та його внеском в розвиток науки і культури. Видання зберігається у відділі документів іноземними мовами та презентується в рамках щоквартальної рубрики «Книги-ювіляри 2023».

Рис. Вільгельм Доров (1790-1845).

Фрагмент портретного малюнка Е. Е. Грюнлера

Вільгельм Доров (нім. Wilhelm Dorow) народився 22 травня 1790 року у Кенігсберзі – старовинному прусському місті, в якому коронувалися німецькі королі (У 1945 році, проте, Кенігсберг було окуповано радянською Росією і перейменовано в Калінінград).

Батько Вільгельма помер дуже рано; його вітчимом стає військовий радник Карл Готліббок, учень Канта, якому вдалося прищепити юному Вільгельму любов до філософії та математики.

Родина В.Дорова була доволі заможною й було очікування, що Вільгельм займатиметься комерцією, або стане успішним військовим чи службовцем.

Службова кар’єра

Доров працює менеджером у торговому домі у Кенігсберзі, але виявилося, що комерція його мало цікавить. У віці 21-го року він обирає шлях службової кар’єри, який розпочинає з подорожей Європою і знайомством із впливовими на той час людьми.

Одним із таких людей став Карл Август фон Гарденберг – німецький державний і політичний діяч, міністр іноземних справ, а згодом і канцлер Пруссії. Гарденберг зажив слави як радикальний реформатор, через що здобув собі чимало ворогів.

Доров зміг здобути прихильність канцлера Гарденберга, що, з одного боку, було корисним для його майбутнього, але з іншого боку, втягнуло Вільгельма у конфлікти довкола Гарденберга, фаворитом якого він вважався.

За сприяння Гарденберга молодому В. Дорову вдається спробувати себе у різних іпостасях: він працює аташе, дипломатом, секретарем військових і дипломатичних місії, керівником військових шпиталів.

Йому випадає навіть послужити єгерем у прусській армії і брати участь у військових баталіях, у одній з яких його важко поранено.

Прихильність канцлера, проте, прислужилася не лише до злету, але й до падіння військово-адміністративної кар‘єри В. Дорова.

У зв'язку журналістською діяльністю на користь канцлера Центральна слідча комісія порушила проти В. Дорова справу, внаслідок чого більшість дверей державної служби Пруссії перед ним зачинилася назавжди. 

Археологія

Парадоксально, але саме згаданий факт великою мірою визначив долю майбутнього історика: не маючи чим зайнятися, Доров почав вивчати археологію і, зрештою, занурився в археологічні розкопки стародавніх поселень на території Німеччини.

І хоча йому бракувало ґрунтовних знань у царині історії та археології, він досяг об’єктивно важливих успіхіву цій сфері завдяки своїй надзвичайній активності й підприємницькому запалу.

У жовтні 1819 року він отримує докторський ступінь в Марбурзькому університеті та пише низку праць: «Жертовні місця і кургани германців і римлян на Рейні» (1819–1821), «Ранні старожитності» (1810–1821), «Пам'ятки північної мови та мистецтва» (1823–1824).

У січні 1820 року В.Дорова призначено на важливу посаду директора управління археології Рейнської області та Вестфалії.

Незважаючи на короткий термін перебування на цій посаді, він заслужив шану нащадків як засновник Музею Рейнсько-Вестфальських старожитностей, якому він подарував частину своєї колекції ваз. Нині музей має назву Рейнський краєзнавчий музей у місті Бонні.

Етруски

Однак світову славу В. Дорову принесла інша діяльність: він став тим археологом і колекціонером, який одним із перших проявив дослідницький інтерес до етрусків.

Про етрусків було відомо і раніше. Але саме на початку 19-го століття вдалося виявити неабиякі масштаби етруської цивілізації і встановити, що етруски виступали справжніми предками Стародавнього Риму, а відтак – і  всієї західноєвропейської цивілізації.

Було, зокрема, виявлено, що римляни перейняли від етрусків значну кількість досягнень – починаючи з алфавіту, гладіаторських боїв, перегонів на колісницях.., закінчуючи державними символами, архітектурою, військовими традиціями та навіть – облаштуванням міської каналізації.

Навіть вічне місто Рим, як тепер вважають, заснували не римляни, а саме – етруски.

У 1827 році за підтримки прусського короля Фрідріха Вільгельма III Доров здійснив подорож до Італії, під час якої він мандрує містами стародавньої Етрурії з увагою дослідника та цікавістю колекціонера.

Він, зокрема, провів розкопки в околицях міста Вульчі, придбав рідкісні знахідки, включаючи відому чашу, знайдену поблизу Понте-дель-Аббадія, і загалом зібрав 600 етруських ваз.

Усі експонати були у подальшому придбані прусською державою і донині є частиною безцінної колекції старожитностей у Берліні.

Про свої подорожі та колекції В. Доров розповідає у біографічних творах, найвідомішим із яких є щоденник: «Археологічна подорож стародавньою Етрурією» (1829).

Книга описує його перебування в Італії; вона вважається одним із перших цінних джерел історичної документації, яка відображає культуру етрусків та основні колекції етруських артефактів.

Із-поміж інших дослідників того часу Дорова вирізняло глибоке знання італійського контексту: його нотатки написані з надзвичайною дотепністю, беззаперечною точністю та проілюстровано характерними малюнками.

Спадок

Так, світ дізнавався про етрусків  – про народ, який мешкав у центрі теперішньої Італії задовго до стародавніх римлян. Етрусків називають однією з найбільших загадок історії. Вільгельм Доров був в авангарді дослідників, котрі прочинили таємницю довкола походження, побуту, історії та культури етруської цивілізації.

З фонду НІБУ:

Dorow, Wilhelm. Die Denkmale germanische und römischer Zeit in den Rheinisch-Westfalischen Provinzen [Текст] Т. 1 / W.Dorow. - Stuttgart ; Tübingen : [s. n.], 1823. - XVI, 134 s. - Нім. [Шифр видання: 902.6 / D74]

Підготували: М. Дудик, С. Лещенко