Книги та інскрипти Андрія Митрофановича Лободи (з колекцій НІБУ)

26 червня 2021 р. 16:52

941 переглядів

26 червня виповнюється 150 років від дня народження українського літературознавця, фольклориста, етнографа, педагога, історика театру Андрія Митрофановича Лободи (26(14).06.1871–01.01.1931).

Науково-дослідний відділ стародруків, цінних та рідкісних видань представляє до цієї дати виставку раритетів, пов’язаних з постаттю визначного діяча української науки й освіти.

Рід Андрія Лободи походить з Чернігівщини, та народився він у литовському місті Свенцяни, де служив його батько. 1890 року юнак закінчив Катеринославську класичну гімназію. 1894 року Андрій Лобода закінчив слов'яно-російське відділення історико-філологічного факультету Університету св. Володимира у Києві, і впродовж 1895–1897 рр. був  там професорським стипендіатом.

З цього часу й до початку 1920-х років його педагогічна й наукова діяльність була пов’язана з Київським університетом: спочатку він викладав як приват-доцент, а з 1904, після захисту магістерської дисертації, присвяченої дослідженню російських  билин, став екстраординарним професором.

Лобода, Андрей Митрофанович. Русские былины о сватовстве / А. М. Лобода. - Киев : Тип. Императ. Ун-та св. Владимира Н. Т. Корчак-Новицкого, 1904. - 295 с.

Учень Андрія Митрофановича Павло Попов писав, що автору дисертації не вдалося подати послідовну історію виникнення й розвитку билин про сватання з урахуванням усіх чинників, та це було «не під силу не тільки йому, а й будь-кому з тодішніх, хоча б і найвидатніших дослідників. Історизм – основний лозунг автора – був правильний, але повністю його здійснити А. Лобода не зміг [...] Та при всьому цьому прогресивність наукової праці А. М. Лободи не підлягала і не підлягає сумніву».

Нам відомі три примірники цього видання, подаровані Андрієм Лободою: бібліотеці його рідної Катеринославської гімназії; дядьку по матері Василю Петровичу Гегелло (приятелеві Михайла Комарова) та знаному філологу Іларіону Семеновичу Свєнціцькому. Зазначимо принагідно, що А. Лобода був також і рецензентом українознавчих праць І. Свєнціцького (Лобода А. [Рецензія] // Книгаръ. – 1918. – Чис. 11. – С. 659–662. – Рец. На кн.: Свєнціцкий І. Основи науки про мову Українську. – Київ : Видання Т-ва «Час», 1917. – 100 с.).

Екземпляр з колекції книг з автографами нашої Бібліотеки, який ми представляємо, був вручений автором найближчому колезі по Університету та Вищим жіночим курсам: «Многоуважаемому Ивану Васильевичу Шаровольскому на добрую пам'ять [-] автор».

Ініціатор повторного відкриття у 1906 р. Вищих жіночих курсів у Києві, Андрій Митрофанович Лобода викладав там декілька різних курсів.

Ось як описує професора юна слухачка Курсів, а пізніше – відома письменниця  Зінаїда Павлівна Тулуб у книзі «Моя жизнь»:

«Товарищ по гимназии дяди Саши Тулуба, Андрей Митрофанович Лобода на первом курсе читал русскую народную словесность, а затем на старших курсах читал нам общий курс литературы от времен Петра 1-го до наших дней, читал историю русской школы, методологию русской литературы и многие специальные необязательные курсы ([...] Лев Толстой и другие). После 1905 года он читал курс украинской литературы и «Тараса Шевченко», но в мои студенческие годы - годы реакции - эти предметы у нас не читались.  Как большинство окончивших Киевскую вторую гимназию, Лобода был типичным украинцем [...] но в 1909 году реакция заставила украйнофилов присмиреть и Лобода [...] не проявлял своих украинских симпатий, разве что уделял много внимания украинским колядкам [...]. Человек он был безусловно прогрессивный [...]. Наружность Лободы была довольно привлекательная. Худощавый, очень миниатюрный, с полуседыми вьющимся волосами и остренькой испанской бородкой и усами стрелками, в золотом пенсне [...], живые серые глаза, часто искрящиеся смехом, он был довольно симпатичен и курсистки охотно слушали его лекции и вообще относились к нему хорошо [...] уважали его и ценили. Метод Лободы был аналогичен методу Владимира Николаевича Перетца, только что избранного академиком: это был метод филологический».

Зінаїда Тулуб також згадувала і про свою участь у виданні лекцій професорів ВЖК у Києві (саме з її стенографічних записів формувалися тексти для подальшого друку).

Лобода, А. М. Лекции по истории новой русской литературы : на правах рукописи. Ч. 1. XVIII век / А. М. Лобода. -  Изд. студентов историко-филологического факультета Университета св. Владимира и слушательниц Киевских высших женских курсов. - Киев : Типо-хромо-литогр. и нотопеч. И. И. Чоколова, 1913. - 217 с.

Сім’я Тулубів дала Україні кількох визначних особистостей, серед них і згаданий Зінаїдою Павлівною «дядя Саша» - Олександр Олександрович Тулуб. В нашій колекції є його літературознавча праця з автографом на адресу М. С. Грушевського.

Щодо Другої Київської гімназії, то учні таких викладачів, як Михайло Драгоманов та Володимир Науменко, дійсно виходили звідти свідомими українцями.

Володимир Перетц був і колегою, і вчителем Андрія Лободи. У 1904 році В. Перетц прямо вказав дисертанту на вади його праці. Та з часом добрі стосунки двох колег, основою яких була взаємодопомога, тільки зміцнювались. Прикладів багато: історія спільної ініціативи А. Лободи та В. Перетца щодо викладання в Університеті з 1907 року української літератури; засідання знаменитого Семінарію В. М. Перетца, які іноді проходили в помешканні Андрія Лободи. Учасники Семінарію здружилися, і дарували й підписували один одному свої друковані праці.

Лобода, Андрей Митрофанович. К истории классицизма в России в первую половину ХVІІІ-го столетия / А. М. Лобода. - Киев : Тип. Т. Г. Мейнандера, 1911. - 20 с. - Інскрипт: «Дорогому А. А. Назаревскому на добрую память автор».

Від 1915 р. А. М. Лобода був головним редактором «Университетских известий». Восени 1916 р. Київський університет після евакуації повернувся до Києва, і Андрій Митрофанович налагодив майже подвижницьку діяльність з просування до друку та друкування в «Университетских известиях» наукових праць київських учнів В. М. Перетца - учасників Семінарію. Зокрема, щодо друкування дисертації Софії Щеглової Андрій Митрофанович писав Володимиру Миколайовичу в Петроград: «[…] не ручаюсь за быстроту. Ун[иверситетские] известия обслуживаются только 2 лицами. Что можно, однако, все сделаю». Магістерська дисертація С. О. Щеглової «Богогласник : історико-літературне дослідження» вийшла друком у 1918 р. Натомість захищена А. М. Лободою 1917 року докторська дисертація про шекспіріану в Росії так і не була опублікована.

У 1921 р. А. М. Лобода очолив Етнографічну комісію при ВУАН, і завдяки йому в Комісії зосередились значні наукові сили. Крім провідних вчених, тут працювали талановиті дослідники молодшого покоління: В. Петров, П. Попов, В. Білий та ін.

У 1922 р. А. М. Лобода обраний академіком ВУАН по спеціальності етнографія.

Про його високий фаховий рівень в галузі фольклористики й етнографії свідчать численні рецензії на праці визначних науковців, зокрема, М. Сумцова: (Лобода А. [Рецензія] // Книгаръ. – 1918. – Чис. 9. – С. 537. – Рец. на кн. : Сумцов М. Українські співці й байкарі. – Черкаси : Сіяч, 1917. – 42 с.).

А. М. Лобода заснував часопис «Етнографічний вісник» і впродовж 1925–1930 рр. був його головним редактором.

Лобода Андрій, акад. Сучасний стан і чергові завдання української етнографії / А. Лобода // Етнографічний вісник. Кн. 1 / ред. : А. Лобода, В. Петров. - Київ, 1925. - С. 1-11.

Велика заслуга Андрія Митрофановича Лободи ще у тому, що він ініціював створення та редагував монументальний покажчик, укладений  О. Ю. Андрієвським – «Бібліографія літератури з українського фольклору».

Бібліографія літератури з українського фольклору / ред. А. Лобода ; уклад. О. Андрієвський. – Київ : Друк. Всеукр. Акад. наук, 1930. – 2, XXVII, 823 с. – (Матеріали до історії української етнографії, [Т.] 1).

Олександр Юхимович Андрієвський, випускник Київської духовної академії родом з Новгород-Сіверщини, кандидат богослов'я, який все життя викладав латину та цивільну історію в Читі, Владивостоці й Тамбові, лише в 1917 році повернувся до України, щоб здійснити титанічну бібліографічну роботу і залишитися в історії як видатний  український фольклорист.

На нашій виставці представлені також рідкісні видання праць Андрія Митрофановича Лободи про творчість М. В. Гоголя.

Лобода, Андрей Митрофанович. Юбилейные поминки по Н. М. Карамзину и Н. В. Гоголю / А. Лобода. – Киев : Тип. Р.К. Лубковского, 1902. – 29 с. – Автограф: «А. Омельяненко на добрую память о бывшем учителе. А. Лобода. 18.V.1903».

Гоголь, Николай Васильевич. Ревизор  / Н. В. Гоголь ; авт. предисл., авт. примеч. П. И. Рулин, ред. А. М. Лобода. – Киев : Жизнь, 1918. –176 с. : портр.

І на завершення представляємо два видання, зредаговані А. М. Лободою, які свідчать про широку палітру його наукових зацікавлень:

Андриевский А. Первый русский книгопечатник. - 4-е изд. с дополнениями проф. А. М. Лободы / А. Андриевский. – Петербург : Киев: Сотрудник, 1910. - 30 с.

Баранніков, Олексій Петрович. Українські цигани : збірник нацменознавства / О. П. Баранніков ; ред. А. М. Лобода. – Київ : Друк. Всеукр. Акад. наук, 1931. - 60 с. : фот. – (Національні меншості Радянської України).

Наукова спадщина Андрія Митрофановича Лободи нараховує близько ста праць. Особовий фонд науковця зберігається в Інституті рукопису Національної Бібліотеки України імені В. І. Вернадського.

Праці вченого майже не перевидавалися, вони стали бібліографічною рідкістю. Сподіваємося, що колись нам пощастить презентувати належно підготовлений та гарно виданий збірник творів визначного науковця Андрія Митрофановича Лободи.

Література про життя та діяльність

Андрія Митрофановича Лободи

1.      Лобода Андрій, академік (1894–1924). Його життєпис і список наукових праць : з нагоди 30-ліття його науково-літературної діяльності / Андрій Лобода // Записки історично-філологічного відділу Української Академії Наук. Кн. 4. – Київ, 1923. – С. 284-293. – (На обкл. рік вид. –1924).

2.      Перетц Владимир Николаевич. А. М. Лобода (некролог) / В. Н. Перетц // Известия Академии наук СССР. Серия литературы и языка. – 1931. – № 5.

3.      Попов Павло Миколайович. Академік А. М. Лобода як фольклорист / П. М. Попов // Народна творчість та етнографія. – Київ, 1959. – № 2.

4.      Робинсон М. А. Академик В. Н. Перетц – ученик и учитель  / М. А. Робинсон // Славянский альманах 2002. – Москва, 2003. – С. 197-198, 200-201, 204.

5.      Клименко І. В. Лобода Андрій Митрофанович / І. В. Клименко // Особові архівні фонди Інституту рукопису : путівник  / Національна академія наук України. Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського. Інститут рукопису. – Київ, 2002. – С. 4, 5, 72, 172, 288, 324, 325, 354, 359, 393, 441, 450, 451,709.

6.      Патик В. В. Наукова та педагогічна діяльність Андрія Митрофановича Лободи : [Електронний ресурс] / В. В. Патик // Українська біографістика. – 2016. – Вип. 13. – C. 173-188. – Режим доступу : http://biography.nbuv.gov.ua/data/vidannya/13/JRN/PDF/16.pdf (дата звернення: 25.06.2021).

Підготувала Н. О. Горська