ДЯКУЄМО ВОЇНАМ, ЯКІ ЗАХИЩАЮТЬ КРАЇНУ!

Літописець козацької доби

У 2020 році виповнюється 350 років від дня народження Самійла Величка – літописця доби Гетьманщини, автора монументального Літопису (1720 р.), 300 - річчя якого відзначається цього ж року.

     У науково-дослідному відділі стародруків, цінних та рідкісних видань Національної історичної бібліотеки України експонується книжкова виставка «Літописець козацької доби» , присвячена цим датам.

     На виставці представлені перші видання унікальної пам’ятки ХVIII ст., літературознавчі праці науковців ХІХ – поч. ХХ ст., дослідження сучасних істориків, джерелознавців, археографів.

     Самійло Васильович Величко народився у 1670 році в с. Жуки на Полтавщині в козацькій родині. Упродовж 80-х років ХVII ст. навчався у Києво-Могилянський академії, вивчив 5 мов, зокрема латину, польську та німецьку. По закінченні академії отримав посаду канцеляриста у Генерального писаря Війська Запорозького Василя Кочубея, на якій перебував 15 років. Брав участь у військових походах, був довіреною особою Генерального писаря, виконував його секретні доручення. Після переходу І. Мазепи на бік шведського короля Карла ХІІ у 1708 р. Самійла Величка ув'язнили , як людину з оточення В. Кочубея. Шість років провів він у в'язниці, звільнився у 1715 році, але до канцелярської служби вже не повернувся. Якийсь час мешкав у с. Диканьці, потім переїхав до батьківського дому в с. Жуки. Вчителював, писав, збирав книги та старовинні рукописи, історичні та художні твори, оригінали документів, які використовував в роботі над літописом. Під час написання своєї праці втратив зір, але продовжував працювати, диктуючи текст писарчукам.

     Офіційну дату смерті Самійла Величка не встановлено; за припущеннями дослідників, він помер у 1728 році. Похований славний літописець у рідних Жуках.

     Твір, що уславив Самійла Величка, охоплює історію козацької держави впродовж 52 років. Літопис написаний українською мовою XVIII століття з елементами народної мови. Рукописний оригінал історичної пам’ятки зберігся частково, нині він знаходиться у Російській національній бібліотеці (Санкт-Петербург).

     Для написання своєї праці автор користувався різними джерелами: народними переказами, іншими козацькими літописами, творами іноземних істориків, архівними документами, листами, реєстрами тощо.

     «… Літопис Самійла Величка є не тільки результатом діяльності однієї людини. Це й Літопис, й історичний, і художній, і публіцистичний твір, збірка документів автентичних і художніх стилізацій під документ, антологія художніх творів різних авторів. А насамперед – то витвір духу самого С. Величка, велична пам’ятка, якій немає рівних у тогочасній нашій культурі. Поруч з І. Вишенським, Л. Барановичем, Ф. Прокоповичем, Г. Сковородою, І. Фальківським С. Величко – монументальна літературна постать. Його життя пішло на те, щоб написати найбільший літопис, що його знає українська історіографія, хоч він і втратив за цією роботою зір, та справу свого життя зумів довести до кінця. Цей Літопис, будучи злитим із різних шматків, –грандіозне мозаїчне панно, котре, попри помилки, нашарування, пил, залишається вражаючим і до сьогодні, адже все в ньому взаємозв’язане, сплетене хай і химерно, але вибагливо.»[21, с. 207].

     Маємо можливість представити користувачам бібліотеки рідкісне видання праці німецького історика, юриста, філософа XVII ст. Самуеля Пуфендорфа «Вступ в історію європейську», в перекладі російською мовою, на яку посилались українські козацькі літописці – С. Величко та Г. Граб'янка.

     В своїх дослідженнях С. Пуфендорф наводить низку фактів про національно-визвольну війну українського народу 1648-1654 років, вживає термін «Україна» та згадує міста Київ, Бар, Трахтемирів, фортецю Кодак тощо.

Пуфендорф Самуил. Введение в историю европейскую, чрез Самуила Пуфендорфия на немецком языке сложенное, так же чрез Иоанна Фридерика Крамера, на латинский переложенное, ныне же повелением великого государя царя и великого князя Петра Первого, всероссийского императора на российский с латинского переведенное / С. Пуфендорф. – Санкт-Петербург, 1718. – 558, 16 с. Особливості примірника: автограф О. М. Бодянського.

    У колекції іноземних стародруків відділу зберігається також багатотомне видання цієї праці французькою мовою 1732-1789 років.

     Починаючи з другої половини XX століття літопис Самійла Величка привертає до себе увагу видатних істориків та літературознавців: В. Б. Антоновича, Д. І. Багалія, М. С. Грушевського, О. М. Бодянського, О. І. Єфремова , В. М. Перетца. , С. О. Білецького інших. На нашій виставці ми експонуємо рідкісні видання праць цих вчених.

     Сучасні джерелознавці також продовжують досліджувати літописну пам’ятку ХVIIІ ст. Пропонуємо познайомитись з монографіями, довідковими виданнями, матеріалами конференцій, статтями українських джерелознавців, присвячених славному літописцю козацької доби.

    «Самійло Величко не дочекався[…]виходу свого твору в світ. Він згорів у сутінках XVIII ст., але його думки, його віра й натхнення лишилися навіки. Вони пройшли через спопеляючі хвилі часу як дорогий нетлінний скарб. І цього вже досить, бо коли твір несе в собі «велику музику», як писав свого часу Василь Стефаник, він гідний свого призначення.» [21, с.208]

Видання літопису (з фонду НІБУ)

Опис подано сучасною орфографією

1. Величко С. Летопись событий в Югозападной России в XVII веке : [в 4 т.] / сост. Самоил Величко. – Киев : Врем. комис. для разбора древ. актов, 1848 – 1864.

[Т. 1] : Сказание о войне козацкой с поляками, через Зеновия Богдана Хмельницкого, Гетмана войск Запорожских, в осми летах точившейся, а до двенадцати лет у Поляков с иншими панствами провлекшейся. – Киев: в Лито-Тип. Заведении Иосифа Вальнера. – 1848. – VIII, 454, 51, XXX, II c.

Т. 2 : Повествования летописная о малороссийских и иных отчасти поведениях собранная и здесь описанная. – Киев: в Лито-Тип. Заведении Иосифа Вальнера. – 1851. – 612, XVII, III c.

Т. 3 : Повествования летописная о малороссийских и иных отчасти поведениях собранная и здесь описанная. – Киев: в Лито-Тип. Заведении Иосифа Вальнера. – 1855. – IV, XII, 568 c.

Т. 4 : Приложения / С. Окольский. – Киев: в Тип. Федорова. – 1864. – XI, 407, [1] c. Особливості примірника : друкований екслібрис «Библиотека митрополита Флавиана», суперекслібрис «М. Ф.»

Бібліотека митрополита Флавіана, в миру Городецький Микола Миколайович (1840-1915рр.) мала близько 20 000 примірників. Серед книг — чимало рідкісних видань, богословських і світських, що висвітлювали проблеми історії, педагогіки, літератури, філософії, окремий розділ бібліотеки — видання щодо хорового церковного співу тощо.

     Цікаві відомості з історії першого друку літопису знаходимо у дослідженнях українських джерелознавців Валерія Олександровича Шевчука та Олега Івановича Журби: «Літописові Самійла Величка випала доля хоч, може, й щаслива, але щербата. Його купив у 1840 р. на аукціоні відомого колекціонера, автора «Древней русской дипломатики» Лаптєва російський історик М. Погодін. Той повідомив про це О. Бодянського й М. Максимовича, які відразу зрозуміли велике значення рукопису. Але М. Погодін заправив величезний гонорар, і О. Бодянський не зміг видати його. Тоді М. Погодін віддав рукопис у Київську археографічну комісію, де він вийшов упродовж ряду років (І том – 1848, II  –1851, III – 1855, IV – 1864).» [21, с. 189]

«Оригінал безцінного твору був переданий Комісії М. П. Погодіним через М. А. Рігельмана під час перебування останнього в Москві на початку 1846 р. Передаючи цю памятку М. П. Погодін писав голові Комісії М. Е. Писареву: «Услышав от г. Ригельмана о желании Вашем напечатать мою малороссийкую летопись, посылаю ее в Ваше полное распоряжение. Прошу Вас именем истории хранить рукопись как зеницу ока, никому до времени не показывать, кроме нареченого издателя». Таким видавцем став М. І. Костомаров, молодий ад’юнкт кафедри російської історії Київського університету, який 1846 р. був обраний співробітником Київської археографічної комісії. Але археографічна діяльність М. І. Костомарова була перервана його арештом навесні 1847 р. Після нього роботу над першим і другим томами літопису С. Величка продовжив М. А. Рігельман.» [8, с. 68].

     Київська археографічна комісія залишила по собі величезну наукову спадщину: десятки томів надрукованих архівних джерел, козацьких літописів, збірники наукових статей, публікацій з проблем допоміжних історичних дисциплін, археологічні дослідження. Наукова установа, створена 31 травня 1843 року для розбору давніх актів при Київському, Волинському і Подільському генерал-губернаторі; до 1914 року діяла як Тимчасова комісія. Проводила пошукову діяльність в архівах державних установ, магістратів і монастирів, у приватних архівах на Київщині, Волині й Поділлі, а також, у разі потреби, у Москві, Санкт-Петербурзі, Варшаві та ін. містах. На основі зібраних нею матеріалів та документів 1852 року створено Київський центральний архів давніх актів. У квітні 1921року на спільному засіданні Київської археографічної комісії та Археографічної комісії при ВУАН було створено єдину інституцію під назвою Археографічна комісія ВУАН. На чолі комісії стояли провідні вчені Д. І. Багалій, В. С. Іконников, М. С. Грушевський.

     У фонді науково-дослідного відділу стародруків, цінних та рідкісних видань зберігаються всі 4 томи першого видання Літопису Самійла Величка, виданих Київською археографічною комісією.

2. Величко С. В. Сказание о войне козацкой з поляками / Самійло Величко, Всеукраїнська Академія наук. Археографічна комісія. – Київ : Вид-во Української Академії Наук, 1926. – 269 с. - (Пам’ятки українського письменства, т. 1.)

[Цифрова копія представлена в колекції «Історична спадщина України» (сайт НІБУ)]

     У 1926 році Археографічна комісія ВУАН, яку на той час очолював        М. С. Грушевський, здійснила перевидання першої частини літопису С. Величка. В передмові до видання відзначається: «Те перше видання давно стало рідкістю, і се значно утрудняє користування й знайомість з сим визначним твором українського історичного письменства, цікавим не тільки для істориків спеціялістів. При тім те перше видання, сильно підправивши, як тоді водилось, під новішу російську правопись і взагалі не дуже докладно віддаючи оригінал, в значній мірі затемняло дійсний вигляд сіє пам'ятки - стирало її оригінальний колорит.

Тому Археографічна Комісія Української Академії рішила почати свою видавничу роботу з поновлення видання сього Величкового твору з того-ж рукопису Погодінської збірки (тепер Ленінградської Державної Бібліотеки), що вважавсь і дійсно має підстави вважатись йoгo автографом, доповнюючи подекуди дефекти рукопису пізнішою копією збірки Судієнка (Бібліотеки б. Київського Університету) та стараючись можливо докладно наскільки се позволяли нинішні друкарські засоби віддати особливості оригінального правопису автора.»[2, с.4 ].

3. Величко С. Літопис : у 2-х т. / Самійло Величко : пер. з кн. мови, вступ. стаття, комент. Валерій Шевчук ; відп. ред. О. В. Мишанич. - Київ: Дніпро. - 1991. (Давньоруські та давні українські літописи).

Т. 1 : Сказання про війну козацьку з поляками... . – 371 с.

Т. 2 : Повість літописна про малоросійські та частково інші події, зібрані і тут описані. – 642 с.

     Нове повне видання літопису Самійла Величка підготовлене до друку українськими дослідниками О. Мишаничем, В. Крекотнем, М. Жулинським, істориком П. Толочком . Переклад на сучасну українську мову здійснив письменник В. О. Шевчук. Фундаментальна праця вийшла друком в 1991 році у видавництві «Дніпро». Видання проілюстровано автентичними історичними матеріалами (500 рідкісних ілюстрацій), містить 3400 ґрунтовні наукові коментарі.

4. Збірник козацьких літописів : Густинський літопис. Самійла Величка. Грабянки / упоряд., пер.: В. Шевчук, В. Крекотень, Р. Іванченко. - Київ : Дніпро, 2006. - 967 с., [7] с. : іл.

     Цей збірник - унікальний корпус козацької історіографії. До нього входять: Густинський літопис - видатна пам'ятка української історичної прози першої половини XVII ст., що охоплює основні події всесвітньої історії, літописну історію Київської Русі, південно-руських князівств XII-XIV ст., Литовської Русі аж до історичних витоків козацтва; літопис Самійла Величка  - наймонументальніший твір української історико-мемуарної прози XVII-XVIII ст. у двох томах. Перший том охоплює події 1648-1659 рр. на Україні. Другий продовжує опис подій і закінчується 1700 р.; закінчує збірник літопис Грабянки  - розповідь про походи та битви козацькі XVI-XVIII ст. Перебіг з писань різних літописців та з щоденника, писаного на війні, що точилася з поляками, зібраний зусиллями полковника Григорія Грабянки та підтверджений самобутніми свідченнями старих жителів м. Гадяча 1710 р. Це документальні першоджерела, де значуще кожне слово. Видання універсальне. Воно буде корисним як для наукової роботи, так і для шанувальників рідної історії та культури.

Література

1. Антонович В. Б. Курс лекцій з джерелознавства 1880-1881 : історія України в університетських лекціях. Вип. 1 / В. Б. Антонович ; НАН України, Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського. – Київ, 1995. – 108 с.

2. Багалій Д. І. Нарис української історіографії . Т. 1, вип. 2: Джерелознавство / акад. Дмитро Багалій. -  Київ : Друк. УАН, 1925. - 108 с. : 1. портр. – (Збірник історико-філологічного відділу / Українська Академія наук ; № 1-б)

3. Білецький О. І. Зібрання праць : у 5 т. / О. І. Білецький ; ред. М. К. Гудзій ; АН УРСР. Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка. – Київ : Наук. думка, 1965 - 1966.

     Т. 1 : Давня українська і давня російська літератури : (статті та рецензії). – 1965. – 527 с.

4. Бовгиря А. М. Козацьке історіописання в рукописній традиції XVIII ст. / А. Бовгиря ; Національна академія наук України, Інститут історії України. – Київ, 2010. – 303 с

5. Возняк М. С. Історія української літератури : [в 3 т.]. Т. 2. Віки XVI–XVIII. Ч. 1 / М. С. Возняк. - Вид. 2-е, випр. – Львів : Просвіта, 1921. – 416 с. : 46 іл.

6. Грушевський М. С. Об украинской историографии XVIII века : несколько соображений // Известия АН СССР. Отделение общественных наук. – 1934. – N 3. – С. 215-223.

7. Дзира І. Я. Козацьке літописання 30-х-80-х рр. XVIII .:джерелознавчий та історіографічний аспекти / І. Я. Дзира ; Національна академія наук України, Інститут історії України НАНУ. – Київ , 2006. – 566 с.

 8. Журба О. І. .Київська археографічна комісія 1843-1921 : нарис історії і діяльності / О. І. Журба; Академія наук України, Археографічна комісія, Інститут української археографії. – Київ: Наук. думка, 1993. – 184 с. (Проблеми едиційної і камеральної археографії: історія, теорія, методика).

9. Єфремов С. О. Історія українського письменства / Сергій Єфремов. – [Київ] : Укр. учитель, [1910]. – 466, ХVІ с. Особливість примірника : штампований екслібрис «Иван Никанорович Сабо».

Сабо Іван Никанорович (1857–1923 рр.) – бібліотекар, письменник, дослідник і збирач української поезії, громадсько-політичний діяч

10. Історична спадщина у світлі сучасних досліджень / НАН України. Ін-т історії України ; ред.: В. А. Смолій, Ю. А. Пінчук. – Київ , 1995. – 189 с.

11. Історія української культури / під заг. ред. І. Крип’якевича. – Львів : Вид. І. Тиктора, 1937. – 718 с. : 1 л. портр.

12. Короткий опис Малоросії, (1340-1776) / НАН України, Інститут історії України ; відп. ред. О. Удод, підгот. до друку, авт. передм. А. Бовгиря. – Киїїв : Стилос, 2012. –  191 с. : 8 л. іл.

13. Крекотень В. Сказання про війни козацькі та його автор / Київ. –1986. – N 10. – С. 110-136.

14. Найвідоміший козацький літописець : [Самійло Величко] // Україна : Хронологія розвитку. – Т. 4. На порозі нового часу. Від Люблінської унії до кінця ХVIII століття. – Київ : КРІОН, 2009. – С. 705-707.

15. Огієнко І. Українська культура. Коротка історія культурного життя українського народа : курс, читаний в Українськім народнім університеті / Іван Огієнко. – Київ : Вид-во Книгарні Є. Череповського , 1918. – 272 с. : іл.

16. Перетц В. Н.Исследования и материалы по истории старинной украинской литературы XVI—XVIII вв. / В. Н. Перетц ; Отделение русского языка и словесности Академии наук СССР. – Ленинград, 1926. (Сборник Отделения русского языка и словесности Академии наук СССР. Т. 40. № 2.

17. Село Жуки - Батьківщина літописця Самійла Величка : збірник матеріалів Другої наукової конференції / Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК, Полтавська облдержадмін. Департамент культури і туризму, Полтавський краєзнавчий музей ім. В. Кричевського, Полтавська райрада ; ред. кол.: Л. Л. Бабенко [та ін.], відп. ред. О. Б. Супруненко. – Київ : Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК, 2018. – 158 с. : іл., табл., фот.

18. Соболь В. О. З глибини віків : вивчення давньої української літератури в школі: посібник для вчителя / В. О. Соболь ; Міжнародний фонд «Відродження». – Київ : Зодіак-ЕКО, 1995. – 192 с. – (Трансформація гуманітарної освіти в Україні).

19. Федака С. Літописні джерела з історії княжої і козацької України-Русі / Ужгород. нац. ун-т. Каф. історії України. – Ужгород : Вид-во В. Падяка, 2003. – 138, [1] с.

20. Франко І. Я. Нарис історії українсько-руської літератури до 1890 р. / І. Франко. – Львів: Накладом Укр.-рус. вид. спілки, 1910. – V, 444 c. – (Писання Івана Франка ; 1).

21. Шевчук В. О. Дорога в тисячу років : роздуми, статті, есе / Валерій Шевчук. – Київ : Рад. письменник, 1990. – 413 с.

22. Шевчук В О. Поетика бароко в українських літописах: [про Самійла Величка та його твір] // Шевчук В. Муза Роксоланська: Українська література ХVІ - ХVІІІ століть : у 2 кн. / Валерій Шевчук. – Кн. 2.: Розвинене бароко. Пізнє бароко. – Київ :Либідь, 2005. – С. 46-64.

23. Яворницький Д. І. Історія запорозьких козаків : у 3-х т. Т. 1 / Передмова В. А. Смолія; Ред. кол.: П. С. Сохань (голова), В. А. Смолій (заст. голови), В. Г. Сарбей, Г. Я. Сергієнко, М. М. Шубравська (відп. секр.). АН Української РСР. Археографічна комісія, Інститут історії. Київ : Наукова думка, 1990. 596 с. (Пам’ятки історичної думки України)

24. Яровий О. Величко Самійло (Самоїл) / О. Яровий // Українська література у портретах і довідках : Давня література - література ХІХ ст. : довідник / ред. С. П. Денисюк [та ін.]. – Київ :Либідь, 2000. – С. 41.