Національна історична бібліотека України

На варті майбутнього

01 жовтня 2024 р. 14:53

1 жовтня - День захисників і захисниць України. Свято відзначають у день християнського свята Покрови Пресвятої Богородиці.

Територіальну цілісність нашої держави мужньо захищають наші герої — військові, добровольці та всі, хто не шкодує сил і життя заради миру та свободи. У кожній сім'ї є такі люди і в родинах співробітників бібліотеки також є герої, які щодня демонструють відвагу та відданість. Вони не тільки виконують свої обов'язки, а й підтримують один одного та нашу спільноту в ці важкі часи.

Цей матеріал дає унікальну можливість дізнатися про те, що спонукало людей піти на фронт, як війна змінила їхні погляди на життя та які плани вони мають на майбутнє після перемоги. Роздуми героїв, їхня мужність і віра у перемогу надихають та нагадують про важливість внеску кожного в спільну боротьбу за свободу та незалежність України.

ТЕРЛЕЦЬКИЙ ПАВЛО, 41рік, позивний "Тренер", молодший сержант, старший медик роти.

Спочатку ніс службу на Одещині, приймав участь в обороні Бахмуту, наразі займається підготовкою з тактичної медицини як інструктор курсу CLS (Combat Lifesaver Course), навчаючи наданню медичної допомоги на полі бою.

Що і коли спонукало вас стати на захист Батьківщини?

"До війни я займався спортом і тренерством в спортивному закладі Одеси. З перших днів війни пішов до військкомату, але через велику кількість добровольців доводилося кілька разів «штурмувати» цю установу. Найбільше мене вразили жахливі новини з Бучі. Бачачи, що відбувалося там, відчув сильну жагу помсти за невинних закатованих людей, і це стало вирішальним моментом, щоб я без вагань пішов захищати нашу Батьківщину."

Як змінився ваш погляд на життя і цінності після участі у військових діях?

"Після участі у військових діях я став значно більше цінувати життя та дрібниці, які раніше здавалися неважливими. Це випробування навчило мене, що найважливіше – це моменти, проведені з близькими, і маленькі радощі повсякденності. Тепер я стараюся насолоджуватися кожним днем і більше цінувати те, що маю, особливо час, проведений з донькою."

Що ви першим зробите після перемоги?

"Перше, що я зроблю після війни, – це відновлю цивільне життя, проведу час з близькими та насолоджуватимусь спокоєм та стабільністю."

КОРЧАК ВІКТОР, 47 років, позивний "Плюсік", командир відділення, з перших днів війни захищає наші рубежі на Херсонщині.

Окрім виконання своїх прямих функціональних обов’язків, він також займається логістикою та евакуацією поранених із передової. З гордістю згадує, що всі евакуйовані ним "трьохсоті" вижили.

Що і коли спонукало вас стати на захист Батьківщини?

До війни я працював у морських рейсах, і це було моє звичне життя. Але коли в перші місяці війни отримав повістку, навіть не вагався. Без зайвих роздумів пішов на фронт, тому що розумію, що воюю за майбутнє своїх дітей, за близьких. Для мене це обов'язок – захистити свою землю і тих, кого люблю."

Як змінився ваш погляд на життя і цінності після участі у військових діях?

"Звичайно, як, мабуть, і всі, хто побував на фронті, я переглянув своє життя. Тепер я точно знаю ціну своїм словам та вчинкам. Почав ще більше цінувати дружбу та людей, особливо побратимів, з якими ми разом тут. Водночас я відчуваю ненависть до тих, хто використовує своє положення заради власної наживи, коли інші жертвують собою заради спільного блага."

Що ви першим зробите після перемоги?

"Після перемоги я планую більше часу проводити з рідними, надолужити всі моменти, які пропустив. Мрію зібрати всю родину, накрити великий стіл і по-справжньому відсвяткувати цей новий етап у нашому житті."